Презентація відбулася в Українському домі. Фото: Олександр Галух
У книзі «Над прірвою. 200 днів російської війни» автори описують ключові епізоди першого півріччя українського спротиву, аналізують успіхи та провали, а також роблять аргументовані висновки щодо майбутнього.
Крім того, у ній реалізовані зусилля щодо пошуку відповіді, як така масштабна війна з безпрецедентним за розмахом жахливими руйнуваннями міст, масовими вбивствами, звірячими катуваннями та ґвалтуваннями цивільних людей стала можливою.
Шукають автори книги відповідей й на інші питання, які цікавлять увесь світ. Як сталося, що Україна спромоглася встояти проти російської навали й не впала за три дні, як очікували самі окупанти і навіть спецслужби західних країн?
Чому «друга армія світу» зазнала в Україні низки поразок, була змушена тікати з багатьох захоплених ними територій і за п’ять місяців неперервних штурмів не досягла оголошених цілей? З якої причини «колективний Захід», слабка й короткозора позиція якого породила чергового історичного монстра та вбивцю, став поступово об’єднуватися навколо українського питання і змінювати свої погляди на підтримку героїчної нації? Як діяти, щоб надійно захистися від російської агресії в майбутньому?
«Війна може тривати роками й навіть бути замороженою на кшталт корейського сценарію. Але, між іншим, ці шість місяців дали змогу зрозуміти й усвідомити всьому світові: Україна здатна захищатися… Наша армія зупинила наступ війська країни з ядерним арсеналом, яка в майже 25 разів більша за площею та в три з половиною рази більша за кількістю населення… Україні варто виходити на самостійні рейки гарантування безпеки та оборони. Бо в разі замороження війни допомога країн Заходу неминуче зменшуватиметься».
Книга вийшла у видавництві «Брайт Букс»
У п’ятницю, 27 січня, книгу «Над прірвою. 200 днів російської війни» презентували у столичному Українському домі. Її автори — відомий академік, колишній секретар РНБО, голова Наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень Володимир Горбулін і директорЦентру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
За їхніми словами, серед іншого ця книжка про моральну й культурну деградацію сучасної путінської росії. А ще про злочинця «на троні» — путіна, щоб зафіксувати для майбутніх поколінь, що він є таким самим злочинцем і «людожером», як Гітлер, Сталін, Саддам Хусейн та схожі історичні персонажі.
«Для впливу на простий люд путін огорнув себе легендами про містичний зв’язок із Богом (навіть хрестик має, нібито освічений в Єрусалимі) і, цілком можливо, сам вірить у власну богообраність. Іван Грозний теж молився між звірствами… А Гітлер любив кричати, що Божественне провидіння побажало, щоб він здійснив виконання німецького призначення».
Як розповів під час презентації книги Горбулін, з путіним він особисто познайомився наприкінці 1990-х років.
«На той час він був головою фсб, а я секретарем РНБО. Не можу сказати, щоб путін на мене справив якесь враження. Це — непомітна людина, але з дуже колючим поглядом. На той час в росії були значно сильніші люди, які могли її очолити. Мабуть, розвиток подій був би зовсім іншим. З самого початку правління путіна ми почали відчувати до України «особливе відношення», — сказав Горбулін.
«Історики вже підрахували, що Україна веде 23-ю війну за свою незалежність проти агресивної та надзвичайно впертої росії-московії. Кремль протягом майже всієї своєї історії вважав українські землі васальними й анітрохи не позбувся наміру знищити незалежність Української держави. І ця, 23-тя війна виявилась найбільш кривавою…»
Володимир Павлович також розповів, що коли під час Київського безпекового форуму у 2018 році його запитали щодо можливості повномасштабної війни росії проти України, він відкинув такий розвиток подій.
Горбулін відповів на запитання з залу
«Свою думку я тоді аргументував тим, що путін дуже любить життя. Але останні роки ситуація, яка складалась у відношеннях між двома країнами все більше наближала до думки, що ми не просто віддаляємося, а не розуміємо одна одну. І що у наших країн виявилися різні погляди на те, як слід жити.
Я помилився не в тому, що путін любить життя й тому сказав, що великої війни не буде. А у тому, що він любить те життя, у якому він один, а все інше людство має бути під ним… Путін живе лише собою та власними інтересами, які розповсюджуються на весь світ», — сказав Горбулін.
«Геноцид українського народу путіну знадобився для втілення сталінських репресій із примусового змішування народів… Вичистити територію від власне українців і створити умови для майбутніх великих переселень… Так виникли нелюдські звірства на Київщині».
Він додав, що російська агресія знищила систему безпеки, яка встановилась після Другої світової війни. Тож після перемоги над путінізмом Заходу разом з Україною треба будувати іншу. А перемога, на думку Горбуліна, настане тоді, «коли Україна зможе розвиватися як держава без загрози з північно-східного напрямку».
Своєю чергою Бадрак зазначив, що у книзі наскрізною думкою проходить ідея про зміцнення обороноздатності нашої держави.
«Це те, з чим ми зіткнемося після завершення гарячої стадії війни. Але завершення гарячої фази буде не кінцем війни, а лише початком іншого етапу. Тому ця книжка в принципі не є хронологією чи якимось аналізом 200 діб війни. Ми намагалися пояснити, чому ця війна почалася, чому ми та увесь світ були до неї неготові. Головне, ми підійшли до перших висновків, як нам діяти далі», — сказав Бадрак.
Черга за автографами авторів
Автограф-сесія
На презентацію книги «Над прірвою. 200 днів російської війни», яка вийшла у видавництві «Брайт Букс» завітало чимало людей. До обговорення питань, присвячених професійній військово-політичній аналітиці, долучились радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, перший заступник міністра оборони (2005–2008 рр.) Леонід Поляков, генерал-майор ЗСУ Сергій Кривонос, народний депутат, ветеран АТО, полковник СБУ Роман Костенко та багато інших.
«Здається, до реальної перемоги ще досить велика відстань. І пов’язано це не зі слабкістю або нерішучістю українського війська. Причиною є те, що „колективний Захід“ явно побоюється перемоги України. У столицях країн НАТО начебто й бажають падіння путіна, але тривога щодо наслідків швидкої перемоги України так паралізувала волю Заходу, що й через 200 днів вогню, крові, неприхованих злочинів варварської орди Московії вагання певних країн має місце».
Уривок з книги:
«Війна може тривати роками й навіть бути замороженою на кшталт корейського сценарію. Але, між іншим, ці шість місяців дали змогу зрозуміти й усвідомити всьому світові: Україна здатна захищатися… Наша армія зупинила наступ війська країни з ядерним арсеналом, яка в майже 25 разів більша за площею та в три з половиною рази більша за кількістю населення… Україні варто виходити на самостійні рейки гарантування безпеки та оборони. Бо в разі замороження війни допомога країн Заходу неминуче зменшуватиметься…
Аналіз можливостей України свідчить про здатність утворення й розвитку асиметричного арсеналу стримування російської агресії на основі ракетного щита й ракетного меча… Зважаючи на оборонно-промислові потужності України, підприємства ОПК нині здатні протягом року виробляти до 70-80 ракет із дальністю ураження цілей противника на відстані до 280 км.
Аналіз перспектив свідчить про можливість збільшення дальності ураження ракет щонайменше до 500 км. А надалі — до 1000 — 1500 км. Наявність в Україні близько 2000 ракет із різною дальністю ураження унеможливить агресію навіть такої країни, як росія. Таку кількість ракет Україна, за умов відповідного політичного рішення, могла б створити й виробити протягом наступних п’яти-восьми років».
Раніше у столиці презентували книгу-хронологію «Битва за Ірпінь». Її автор — український політтехнолог та літератор Петро Щербина. У книзі зібрані розповіді учасників оборони міста-героя, а саме цивільних, які разом із «атовцями» та чиновниками взяли зброю та сформували територіальну оборону Ірпеня.
Олександр ГАЛУХ
