Загиблих провели рідні, друзі та побратими. Фото: Олексій Самсонов
Пара загинула разом під час виконання бойового завдання.
8 листопада у Київському крематорії попрощались з бійцями 3-ї окремої штурмової бригади медикинею Валентиною «Валькірією» Нагорною та Данилом «Берсерком» Ляшкевичем.
До зали крематорію тягнулась черга аби попрощатись із загиблими. Фото: Олексій Самсонов
Про загибель Валентини повідомили у медичній службі бригади. Згодом волонтерка Лілія Матвєєва підтвердила те, що разом з медикинею загинув її коханий Данило.
«Ми разом з „Берсерком“ з самого початку війни. Займалися різним, починали з піхоти. Останній час „Берсерк“ працював у розвідці. Разом з „Валькірією“ вони виконували бойові задачі на які не багато людей підпишуться. Це була парочка, яка могла в пекло піти та з пекла чорта дістати. Втрата цих людей дуже вплинула на нашу команду», — каже колишній командир Данила з позивним «Костиль».
«Костиль» під час запису коментаря для «Вечірнього Києва». Фото: Олексій Самсонов
До великої війни «Берсерк» працював ветеринаром. Саме ці знання йому знадобилися, аби згодом врятувати не одне життя на фронті та навіть цивільному населенню.
«Ми познайомились незадовго до повномасштабного вторгнення, Данило мав велику кількість друзів, вони були у нас спільні. Війну ми також зустріли разом у місті Ірпінь, разом пішли воювати та вступили до лав 3-ї окремої штурмової бригади. Даня ніколи не стояв на місці, до війни він взагалі був ветеринаром-хірургом. З самого початку він пішов аби рятувати життя бійців, але коли була кампанія у Мощуні та Ірпені, там рятував життя і цивільному населенню», — розповідає колишня дружина «Берсерка» Анастасія.
Анастасія з портретом «Берсерка». Фото: Олександра Плакіна
Згодом чоловік пішов за спеціальністю протитанкіста, а ще пізніше перейшов до керування БпЛА.
Зі слів близьких, він завжди вважав, що робить не достатньо. Тому останній бойовий шлях захисника припав на розвідку.
«Там він зустрів Валентину, адже тоді наші шляхи як пари розійшлись. Ми раді, що його серце в той момент було наповнене любов’ю. Валентина підтримувала його на бойовому шляху і в житті. Ми хочемо, аби Даню пам’ятали в першу чергу як мужнього воїна, він мав велику кількість бойових досягнень», — підкреслила Анастасія.
Валентина Нагорна також долучилась до війська з перших днів повномасштабного вторгнення та вступила у лави ТрО «Азов» Київ.
Попри відсутність спеціальної медичної освіти дівчина довела своєю мотивацією, що може працювати та допомагати бійцям.
Церемонія прощання з «Валькірією». Фото: Олексій Самсонов
«Валентина прийшла 24 лютого 2022 року. Вона хотіла допомагати будь-чим. Дуже хоробра та розумна дівчина. У нашому „Азовському“ русі та у 3-й штурмовій бригаді ставляться з повагою до жінок більше ніж будь-де. Прикро чути, коли хтось ділить воїнів за статтю, так не має бути», — каже про загиблу керівниця патронатної служби «Янголи» Олена Толкачова.
Олена Толкачова під час прощання. Фото: Олександра Плакіна
Побратими та посестри пригадують, що «Валькірія» намагалась якомога більше часу проводити безпосередньо на передовій.
Медикиня вважала, що має допомагати бійцям до прибуття у стабілізаційні пункти, адже не всі потрапляють туди живими.
Мати Валентини під час прощання з донькою. Фото: Олексій Самсонов
«Валя була прикладом для бойових медиків. Без освіти вона робила те, що не робили люди з освітою. Вона довела, якщо ти хочеш рятувати хлопців, ти будеш це робити незважаючи ні на що. Ми з нею познайомились на курсах і далі перетиналися у бригаді. Спочатку я думала, що Валя не сприймає „лівих“ (невідомих, незнайомих ред.) людей. Але коли ти знайомишся з нею ближче, розумієш наскільки це світла, вольова та смілива людина», — каже посестра захисниці з позивним «Холера».
«Холера» пригадує посестру як неймовірно відважну людину. Фото: Олександра Плакіна
Зі слів побратимів, «Валькірія», «Берсерк» та ще декілька бійців бригади загинули внаслідок прямого влучання ракети на позиції.
«Один постріл і все. Вони були разом, привезли групі додаткове БК та спорядження для виконання бойових задач. Коли вони безпосередньо приїхали виконувати задачі, прилетіла одна єдина ракета. Одразу мінус чотири неймовірні людини, які зробили для цієї війни неймовірні речі», — сказав «Костиль».
Днями у столиці вшанували загиблого на фронті 26-річного Андрія Романюка з батальйону «Карпатська Січ». Детальніше про це читайте у матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА. Фото: Олексій САМСОНОВ3
