У Михайлівському соборі попрощалися із відомим адвокатом та воїном ЗСУ Олександром Поліводським

Траурана процесія прямує у Михайлівський Золотоверхий монастир. Фото: Наталка Марків

Провести Воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, співробітники та знайомі.

Олександр Поліводський був дуже успішним адвокатом. Його ім’я — в ТОП-100 найкращих юристів України і в 10-и найбільш рекомендованих юристів практики «Аграрне право», доцент Києво-Могилянської академії, консультант і радник Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, Європейської комісії тощо.

А ще українець із загостреним відчуттям справедливості та історичного моменту. Тому 24 лютого 2022 року він добровольцем зголосився захищати рідну землю. Був молодшим сержантом, радіотелефоністом.

Олександр Поліводський опублікував це фото на своїй сторінці у Фейсбуці за декілька днів до загибелі

Спочатку воював на Київщині, а потім на сході України. Загинув 21 квітня під час виконання бойового завдання в районі Бахмута. Сьогодні, 1 травня, героя відспівували у Михайлівському золотоверхому соборі.

Попрощатися із Воїном прийшли понад дві сотні людей. Військові і дуже багато цивільних. Олександр Поліводський мав не тільки репутацію блискучого правника, якому телефонували за порадами навіть коли був на фронті. Він був доброю і чуйною людиною. Допомагав і безплатно консультував різні громадські організації та природоохоронців.

Довкола його домовини, прикритої синьо-жовтим стягом зібралися колеги-адвокати, урядовці, викладачі Києво-Могилянської академії, співробітники та численні друзі Олександра та його дружини Станіслави Поліводської, а також друзі їхніх дітей — Тараса та Софії.

За понад рік повномасштабної війни у станах Михайлівського відспівували багато героїв. Було багато сказано про вдячність за захист, про життя вічне, про пам’ять, яку ми маємо плекати і передавати дітям. А сьогодні, після панахиди ще й звучало прощання Дружини з коханим Чоловіком. Вони разом прожили 27 років. Виховали двох чудових дітей.

«Ти був частина мене і мого світу. Тепер мій свій змінився назавжди. Я вдячна за все, що було: підтримку, розуміння, захист, подорожі, щасливе материнство. Я не нажилася з тобою, але буду жити заради нас двох. Ти був непереможним оптимістом… Так хотілося б провести тебе наодинці, без нікого, але розумію, що ти не належиш тільки мені… І я вдячна кожному, хто прийшов сьогодні, і хто був разом із нами в різні моменти життя. Ти пішов на цю кляту війну не роздумуючи і я розуміла, поважала це. Хочеться, щоб ці жертви були немарними. Дай нам Боже вистояти проти лютого ворога. Зовнішнього та внутрішнього. Дай нам Боже, щасливу країну для наших дітей. Вірю, що наші воїни світла будуть допомагати нам з небес. А я буду чекати на нашу зустріч в іншому вимірі», — сказала Станіслава Поліводська.

Ці слова, лунали у тиші храму, переповненого людьми. А потім усі стали на коліна, мабуть, найменше, що можна зробити для вшанування героя.

Син, донька та дружина проводжають чоловіка в останню путь

Влітку 2022 року редакція «Вечірнього Києва» вирішила зробити свій внесок у пам’ять про полеглих і започаткувала спецпроєкт «Пантеон Героїв». Мета серії таких публікацій — дослідити якомога більше прижиттєвих деталей про захисників сучасності та розповісти їхню останню історію.

Наталка МАРКІВ

Рейтинг
( Пока оценок нет )
PRO-KYIV.in.ua