Лауреати премії. Фото авторки
Відзнаки вручили у шести номінаціях.
Учора, 9 січня, до дня народження Сергія Параджанова, у столичному Будинку кіно пройшла перша церемонія вручення Премії Національної спілки кінематографістів України імені Сергія Параджанова серед професійних дебютів за 2024 рік.
Премію запровадили рішенням Правління НСКУ з нагоди відзначення 100-річчя з дня народження видатного майстра українського та світового кінематографа.
Як зазначив голова НСКУ Сергій Борденюк, серед близько 300 творчих заходів у 2024 році, саме відзначення цього ювілею, яке відбулося рівно рік тому, стало однією зі найбільш знакових та резонансних подій.
Сергій Борденюк. Фото авторки
«На цьому ж місці я тоді оголосив про запровадження Премії за кінематографічні дебюти, — пригадав Сергій Борденюк. — Ініціатором став Дмитро Томашпольський, а Секретаріату Спілки одностайно підтримав цю ідею. Премія буде щорічна, лауреати шляхом таємного голосування обирають члени Секретаріату».
На премію фільми подавали самі творці. З 50 поданих стрічок до фіналу увійшли 10 дебютних повнометражних ігрових та неігрових картин: «Бартка», «БожеВільні», «Квіти України», «Кілометр», «Ля Палісіада», «Медовий місяць», «Ми, наші улюбленці та війна», «Сопілка Перуна», «Степне», «Nice Ladies».
Розпочали нагородження зі спеціальних нагород за професійний дебют.
Спецнагороду за акторський дебют отримала Ірина Нірша, що зіграла головну героїню в стрічці «Медовий місяць» (режисерка Жанна Озірна). У ній йдеться про молоду пару, що на початку повномасштабного вторгнення опиняється в окупації і вимушена переховуватися у власній квартирі.
Ірина Нірша отримала спеціальну нагороду. Фото авторки
Нагороду за режисерський дебют вручили військовослужбовцю Євгену Мазуренку, режисеру документальної стрічки «Сопілка Перуна», що розповідає про будні артилеристів на фронті.
«Цей фільм хотів зняти, щоб зруйнувати бар’єри між військовими та цивільними. Адже лише разом ми зможемо перемогти», — підкреслив Євген Мазуренко.
Нагороду за режисерський дебют вручили військовослужбовцю Євгену Мазуренку. Фото авторки
Ще одну нагороду за режисерський дебют отримав Антон Птушкін, що зняв документальну стрічку «Ми, наші улюбленці та війна». В ній йдеться про тварин, яких рятували українці з початку повномасштабного вторгнення, а також про те, як тварини рятують людей.
Ще одну нагороду за режисерський дебют отримав Антон Птушкін. Фото авторки
«Цей фільм був присвячений військовослужбовцю Артему Дементію, який загинув (в одному з епізодів розповідається історія Артема та пса, якого він взяв під опіку на фронті — Ред.), — розповів Антон Птушкін. — Документальне кіно часто знімається багато років. Ми впорались за півтора. Величезною мотивацією для мене було те, щоб родина Артема та глядачі побачили це кіно і вшанували його пам’ять».
Премію імені Параджанова за найкращий акторський дебют здобув Сергій Кисіль, який зіграв у фільмі «БожеВільні» одного з працівників системи каральної психіатрії в СРСР.
Премію імені Параджанова за найкращий акторський дебют здобув Сергій Кисіль. Фото авторки
За найкращий продюсерський дебют лауреаткою премії стала Марина Врода, вона ж була режисеркою та співавторкою сценарію фільму «Степне». Це історія кількох днів життя літнього чоловіка, який приїжджає в українське село Степне, щоб доглядати за своєю мамою при смерті. За цю картину на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (Швейцарія) Марина Врода має «Золотого леопарда» за найкращу режисерську роботу.
За найкращий продюсерський дебют лауреаткою премії стала Марина Врода. Фото авторки
«Надихнув зробити цей фільм дав мій батько, без цього я б його не завершила, — зізналася Марина Врода. — Багато разів збиралася відмовитися від ідеї зняти картину. Здавалося, що вона мала бути раніше, що це не на часі, що стрічку про якогось пенсіонера ніхто не буде продюсувати, складно продавати і такі сумні історії мало хто хоче робити. Довго збирали гроші, весь шлях зайняв десять років, але зняли і зробили його швидко. Під час зйомок зрозуміла, наскільки фільм теплий, що він про любов. Ця робота поза часом, вона про дім, Україну та українців».
Премію за найкращу режисерську роботу у дебютному неігровому кіно здобула Аделіна Борець, режисерка стрічки «Квіти України» про киянку з Познянків. Детальніше про стрічку читайте в інтерв’ю.
Премію за найкращу режисерську роботу у дебютному неігровому кіно здобула Аделіна Борець. Фото авторки
Героїня фільму «Квіти України». Фото авторки
«За 10 років, відколи починала режисерський шлях, наше кіно зросло і згуртувало всіх. Це мотивує нас, дебютантів, продовжувати», — зауважила Аделіна Борець, яка прийшла на нагородження зі своїм песиком.
Тріумфатором церемонії став фільм «Ля Полісіада», який здобув три нагороди. За найкращу операторську роботу премію отримав Володимир Усік, а за як найкращий сценарист-дебютант та за найкращу режисерську робогту у дебютному ігровому кіно — Філіп Сотниченко.
Філіп Сотніченко отримав премію і як сценарист, і як режисер. Фото авторки
«Це доволі іронічно, бо взагалі я не сценарист. Але мені пощастило, що навколо мене зібралися люди, які допомогли сценарій дописати, — зауважив Філіп Сотніченко. — Дякую за цей аванс, сподіваюся, мій наступний фільм буде не гіршим за дебютним».
Після церемонії нагородження присутні мали змогу переглянути цю картину. Нагадаємо, «Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка став найкращим повнометражним ігровим фільмом року Національної премії кінокритиків «Кіноколо». Знята в жанрі пострадянського нуару, ця стрічка розповідає про розслідування вбивства міліціонера, яке розгортається за лічені місяці до скасування смертної кари у 1996 році.
Подія зібрала вузьке коло кінематографістів та шанувальників українського кіно. Не обійшлося і без скандалу. Актриса Лариса Кадочнікова, яка особисто знала Сергія Параджанова та зіграла Марічку в його стрічці «Тіні забутих предків», на сцені ділилася своїми спогадами про режисера російською мовою. Це викликало незадоволення серед залу, журналіст попросив її говорити українською.
Лариса Кадочнікова поділилася спогадами російською. Фото авторки
«Я українською мовою граю в театрі, маю право говорити хоч англійською, — відповіла Лариса Кадочнікова. — Будь ласка, поважайте мене, я багато зробила для України. Нікуди не виїжджала. Я тут, і граю в театрі вистави українською. Ми маємо любити один одного і розуміти. Україна одна, якщо будемо ворогувати, то ми загинемо».
Нагороди у вигляді «талерів» Параджанова. Фото авторки
Наостанок розкажемо ще про нагороди для лауреатів нової премії. Коли у 1973 році Параджанова посадили за ґрати, він продовжував творити — писати, малювати, створювати колажі. Втративши право використовувати олівець і папір для малювання, Параджанов вигадав свої монети, які карбував на кришках від молочних пляшок.
Видавлював на товстій алюмінієвій фользі рельєфи за допомогою цвяха, а по краю кришок робив написи, як на багатьох старих монетах. Називав він свої витвори «талерами», як старі монети. Саме збільшені копії таких «талерів» і стали нагородами для дебютантів.
Читайте також:
- «Через історію нашої родини показую дорослішання українського суспільства», — Марія Стоянова розповіла про фільм «Фрагменти льоду». Для створення стрічки київська режисерка використала плівки батька 1986-1994 років, зняті вдома та під час закордонних гастролей.
Марія КАТАЄВА
