Українці, які тікають з обстрілюваних міст, поділилися своїм досвідом.
У переселенців виникають конфлікти з місцевими жителями / колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com
Через війну багато людей, які живуть у східній частині країни, а також у тих регіонах, де бойові дії відбуваються особливо активно, намагаються виїхати подалі від епіцентру подій. Одні назовсім залишають Україну, інші, бажаючи залишитися, перебираються в західні та центральні області. Про те, що дає статус ВПО в очах місцевих жителів — далі в матеріалі.
Що дає статус переселенця в Україні, крім пільг і виплат — досвід користувачів
У соціальній мережі Threads дівчина під ніком alena_dyakova__ створила гілку, в якій висловилася про свій досвід проживання в іншому місті в статусі переселенця.
Дівчина поділилася в мережі наболілим / скріншот
«Переселенця зрозуміє тільки переселенець. Фраза «ми вас прийняли у своєму місті» — дно. Я плачу такі самі гроші за квартиру і комунальні послуги. Плачу податки, на відміну від багатьох місцевих, які НЕ офіційно працюють. У магазинах для мене абсолютно такі самі ціни, як і для інших. Я не отримую жодних пільг і виплат, за всі послуги плачу. У чому мене прийняли? Я у своїй країні, громадянином якої поки що є. Кожне місто — моє».
Відео дня
На допис відреагувало безліч людей — пост зібрав майже 15 000 лайків і понад тисячу коментарів. Люди почали ділитися своїми думками про те, як їм живеться в статусі ВПО в інших містах:
- «Розпакування спогадів з 2014 року. Ми втекли в першій хвилі одразу, щойно почали вводити комендантську годину і стягувати техніку до кордону. Переїхали до Києва, але перший час жили в гаражі: нам не здавали житло, ледь дізнавалися, що ми з Донецька. Дійшло до того, що ми продавали особисті речі, щоб поїсти, бо нас не брали на роботу. Ненавиджу. Ці переживання залишили слід».
- «Я так само в Харкові ставилася до донецьких у 2014, але після того, як опинилася на їхньому місці, дуже багато усвідомила! Не дай бог комусь опинитися на місці переселенця».
- «Переїхала сім’я в село на Франківщину, велика п’ятеро дітей, двох племінників забрали з собою. Вибиралися з-під Маріуполя, важко дуже, частину шляху йшли пішки повз блокпости. Був свій великий будинок, теплиці, господарство. Вирішили жити в селі, купили маленький будиночок, аби дах. Працюють день і ніч! Запитала в місцевих родичів — ну як маріупольці. Відповідь — а з ними ніхто не спілкується, чужі вони, до церкви не ходять і в неділю працюють. Ось так прийняли, жах. І всі знають, що вони втратили».
Одна з учасниць обговорення, дівчина під ніком ksenich__06, описала свою ситуацію — згадала, як вона з сім’єю у 2014-му році втекла з Луганська до Києва.
Історія біженки з Луганська / скріншот
«Ой)) повернемося в 14й рік) я і моя сім’я тікали з Луганська, де були постійні обстріли, не було місяцями води і світла. Приїхали до Києва, де були знайомі та родичі. Але дуже довго не погостюєш і почали пошук житла знімного. Із 10 варіантів 9 відмовляли бо «ой, ви з Луганська, тоді ні, здаємо тільки нашим». Перепрошую, а ми хто?)) у школі в київській області мене гнобили за російську мову, тому дуже швидко я перейшла на українську. Хлопчика з паралелі побили до струсу мозку, бо він був із Донецька і коли за школою в нього запитали, чи любить він Порошенка, він відповів, що йому байдуже, що він хоче миру і повернутися додому. (Нам було 14-15 років)))). Натомість у 22-му році в тому ж Києві, нам із сім’єю вже говорили які ми молодці, що не живемо в Луганську і освоїлися в Києві. Ось така ось історія)».
Читайте також:
Садівники розповіли, що робити аби мальви пишно квітували влітку
Дресирувальниця собак назвала породу, яку нізащо б не завела, і ось чому
Футуролог Google назвав точну дату, коли людство досягне безсмертя
Спатифілум цвістиме без зупинки три роки, якщо раз на тиждень робити цю процедуру
Користувач із ніком andriy_onufriyenko розповів, що сталося з ним у Чернівцях. Він пояснив, що сам із передмістя Харкова, і днями в Чернівцях жінка запитала, навіщо «вони» до них їдуть, аргументувавши це тим, що «вони» (жителі Чернівців — ред.) не їдуть до Харкова. У відповідь чоловік запропонував їй трикімнатний приватний будинок зі свіжим ремонтом з альтанкою у дворі, а також місце для авто. Готовий був дати ключі, але попередив, що місто обстрілюється. Крім того, andriy_onufriyenko запитав, чому жінка прибігла в укриття на парковку елітного ЖК, у якому він живе, запропонувавши їй піти в підвал своєї панельки. За словами автора, на обличчі жінки з’явилася недружня гримаса, але розмову було закінчено.
Історія переселенця з Харкова / скріншот
У відповідь переселенцям прозвучали контраргументи з боку інших жителів України, які опинилися в ролі «приймаючої» сторони. Їхня думка щодо приїжджих була єдиною, але причини негативного ставлення відрізнялися:
- «Зараз мене затопчуть тапками, але. Коли в 14 до Києва переїхало багато людей з Донецької та Луганської області, люди добрі, що вони витворяли на дорогах. Постійно перевищували швидкість, підрізали, ніяких поворотників, поводилися як бидло за кермом. Тому теж так говорили».
- «Ви абсолютно праві. Мені дуже шкода переселенців. І безперечно вони перебувають у своїй країні, в яке б місто не переїхали. Без усяких «але». АЛЕ! Розповім, як мене зачепила одна обставина. Я пішов служити в перший день, через два роки приїхав у першу відпустку. І очманів. У місті затори, летять і підрізають машини з харківськими та запорізькими номерами. Бульвари забиті. Пари, чоловіки. Російська мова і мат. Без висновків. Тільки особиста рефлексія. Відчув себе дуже чужим».
- «Є різні люди, як місцеві, так і переселенці. Пам’ятаю, до нас після 14-го року приїхали люди з Донецька. У нас місто на 40 тис. населення. То часто чули «і як за такі зарплати можна працювати»? І «що у вас за сервіс?» І «як же у вас тут нудно, нікуди піти». Ось до таких людей зазвичай претензії».
- «У вас немає свого міста. Ви гості».
Справедливості заради, варто зауважити, що були й ті, хто переселенців підтримував, наприклад, дівчина під ніком greenteanosugar зізналася, що вона — корінна мешканка Києва. І ось цю фразу про «понаїхали» вона чула тільки від дуже дивних людей. Вона нагадала, що не володіє містом, у якому народилася, як і країною. На її думку, ми всі — громадяни України і маємо право жити, де хочемо або можемо. Іноді людям просто бракує такту і є бажання, принизивши когось, у своїх очах підняти себе. Вона порадила автору поста не звертати уваги на колючі зауваження з боку співгромадян.
Киянка підтримала переселенців / скріншот
