Фото: Олексій Самсонов
Столичні митці не встигли оговтатися від першого руйнування у серпні цього року, як знову потрапили під обстріл через два місяці.
Київський інститут автоматики — будівля, де останні дев’ять років функціонує одна з найбільших художніх спільнот країни «Нагірна 22».
Тут винаймають майстерні понад 70 митців, організовують виставки, створюють артпроєкти та розвивають середовище, яке стало справжнім культурним механізмом.
У 2022 році об’єднання набуло статусу громадської організації, що дозволило інституалізувати діяльність та розширити її до регулярних мистецьких подій та колаборацій.
А вже у 2025 році росія двічі завдала по інституту дронами-камікадзе.
Перший удар у серпні зруйнував понад 20 майстерень, другий у листопаді — пошкодив дах, вибив віконні рами, знищив приміщення відомих виробництв і ледь не забрав життя однієї з мисткинь.
«Вечірній Київ» поспілкувався з митцями, які є частиною «Нагірної 22», про відновлення, виклики з якими зіштовхуються майстри та плани подальшого розвитку.
ПЕРЕЧЕПИЛАСЬ У МАЙСТЕРНІ, ЧИМ ВРЯТУВАЛА СОБІ ЖИТТЯ
Перший російський удар по інституту стався 28 серпня. Уламок «Шахеда» влучив у швейну майстерню виробника «Printellect». Їхній цех був повністю зруйнований.
«Від удару в серпні постраждали понад 20 приміщень тільки митців, не враховуючи офіси. Серед нашої спільноти, на щастя, постраждалих не було», — згадує мисткиня, співзасновниця та менеджерка ГО «Нагірна 22» Сабіна Магнітофон.
Сабіна у майстерні «Printellect». Фото: Олексій Самсонов
Майстерні Владислава Рябоштана, Наталії Курносової та Руслана Іващенка зазнали значних пошкоджень і перебувають в аварійному стані.
Також суттєво постраждали вікна у приміщеннях Юлії Голуб, Вікторії Яновської, Ренати Асанової, Юрія Болси та інших митців.
Пошкодження були масштабними, але художники самотужки збирали кошти на відновлення.
Тоді вдалося встановити 15 нових вікон на суму 470 тисяч гривень — це стало результатом великих колективних зусиль митців, небайдужих та німецьких резидентів.
Пошкоджені вироби майстрів. Фото: Олексій Самсонов
Другий удар стався 14 листопада. У цей момент Сабіна перебувала в інституті. Вона прийшла в укриття, адже вибухи у столиці ставали все ближчими та гучнішими.
«Я прийшла в інститут заради укриття, тому що сильно бахкало. Зайшла у загальне бомбосховище, побачила, що там дуже багато людей. Тому вирішила піти до укриття біля своєї майстерні на третій поверх інституту», — розповідає мисткиня.
Коридорне укриття виявилося дуже холодним. Вона піднялася до майстерні, щоб узяти плед, але звук безпілотника ставав ще ближчим.
«Повертаюся в майстерню за пледом і чую, що вже летить, прямо зараз буде удар. Я намагалась швидко вибігти з приміщення, але перечепилася через свої капці.
Втративши час, я все одно піднялась та пішла до дверей і встигла взятися за ручку. Але завдяки тому, що перечепилася, не встигла відкрити двері. Бо якби все ж зробила це — скло з коридору просто порізало б мене», — пригадує Сабіна.
Удар розбив скло з обох сторін коридору. Вибухова хвиля рознесла речі в майстерні, повибивала вікна та засипала простір уламками.
Пошкоджена будівля під час удару.
Коли сам вибух вщух, Сабіна вибігла у коридор, побачила дим і почала евакуюватися, але, перебуваючи у шоковому стані, повернулася у майстерню збирати речі.
«Я на автоматі зачинилася у майстерні та вирішила покурити. Тут чую хтось починає гупати у двері, кричати чи я жива. Розгубившись і ще більше злякавшись, я відповіла, і пішла до дверей. Виявилося це наш охоронець та комендант, ми всі одразу почали обійматися», — розповідає дівчина.
Сабіна разом з працівниками інституту почали оперативно фіксувати стан будівлі, дивитися, чи не потрібна якась допомога тощо.
Проте наслідки від пережитої атаки мисткиня відчула не одразу, адже шок та викид адреналіну переважали.
«Я розуміла, що в мене почала підійматися температура. Оскільки мені йти додому 6 хвилин пішки, я вирішила піти відпочити. Не знаю точно скільки я йшла, адже це розтягнулося на великий проміжок часу. Щось трапилося з тілом після викиду адреналіну», — пояснює постраждала.
Ледь діставшись додому, Сабіна не змогла заснути, і так понад 84 години. Лікарі діагностували дівчині легку контузію.
«Мені призначили величезну дозу снодійного, але до звичного режиму це не повернуло. Як тільки я впадаю у сон, через секунду починаю кричати або видавати якісь звуки. Також не зовсім контролюю тіло», — не приховує деталей Сабіна.
«ЦЕ НАШ МИСТЕЦЬКИЙ ДІМ»
Другий удар знищив виробничі цехи брендів світового рівня (їхню назву не розголошують на прохання власників ред.) та офісні приміщення, які працювали в інституті понад п’ять років.
Вони вкладали власні кошти у ремонт приміщень, але тепер змушені з’їжджати через аварійний стан.
Удар спричинив обвал частини даху в коридорі п’ятого поверху та вибив вікна в десятках художніх майстерень.
На щастя, ніхто з митців та мисткинь не постраждав. Попередньо встановлені вікна вціліли, але дерев’яні не витримали удару.
«Тепер нам треба ще й відбудувати дах, а це мільйони гривень. Якщо його не зробити, після зими будівля може прийти в аварійний стан. Дірка у стіні з прильоту в серпні також лишилася. Але минулого разу дах пошкодило трохи менше та з іншої сторони, тоді інститут це швидко полагодив», — розповідає співзасновниця громадської організації.
Опалення в інституті не було роками, тому митці зазвичай закривали вікна плівкою, яка хоч трохи тримала тепло.
Тепер немає навіть основи, до якої можна кріпити плівку.
«Наразі немає скрипту роботи з державними приміщеннями під час війни, але адміністрація Інституту робить все від них можливе, щоб відновити приміщення. По суті ми взяли на себе відновлення вікон, а дирекція займається важчим і дорожчим відновленням — це дах. Ціллю для нас є спочатку відновити вікна, а потім зробити все можливе щоб допомогти дирекції ще й з дахом. Наразі працюємо над цим.», — розповідає Сабіна.
Багато робіт митців були пошкоджені або знищені повністю. На офіційному рівні оцінки мистецьких творів немає, відповідно, компенсацій також.
«Мистецтво дороге, його ніхто не відшкодовує, тому що немає оцінки. Це якби ми кожну роботу фіксували, оцінювали вартість, можливо щось і змінилося, але я чомусь впевнена, що ні», — розмірковує мисткиня.
Попри руйнування, спільнота не планує залишати інститут. За дев’ять років існування тут працювали понад 160 митців. Нині — 67.
«Це наш мистецький будиночок, наше місце сили. Тут працюють як молоді митці, так і більш досвідчені. Ми всі обмінюємося досвідом, робимо колаборації, тут ніби колообіг мистецтва», — каже про «Нагірну 22» Сабіна.
Спільнота переконана, що їм вдасться встановити вікна самостійно, але відновлення даху — питання масштабніше.
Попереду в «Нагірна 22» серія благодійних заходів та колаборацій, кошти з яких підуть на відбудову інституту.
Зокрема це «Дні відкритих майстерень», виставки, концерти та ярмарки.
Одним із проявів самоорганізації митців є діяльність ініціативної групи Instytut Avtomatyky, яка у своїй роботі зосереджується на локальному контексті та міжнародних колабораціях.
Наразі в Київському інституті автоматики триває освітній проєкт Максима Мазура «Lab 207» у співпраці з Ґете-Інститутом, а також проходить третя українсько-німецька резиденція «Spiegel Hand», яку курує митець із Дюссельдорфа Пауль Мацеєвський.
Серед приміщень, які зазнали пошкоджень ще у серпні, майстерня Юлії Голуб.
Вона винаймає її з двома подругами з лютого 2025 року. Їхня майстерня постраждала у серпні цього ж року. Тоді у приміщенні вибило повністю віконні рами, деякі роботи були пошкоджені.
«Після серпневого обстрілу ми думали, що поставити вікна до початку жовтня — критично. Але тепер на контрасті з колегами, які постраждали зараз, я розумію, що у них набагато холодніше в майстернях. Але ми всі мобілізувалися, допомагаємо один одному, ділимося досвідом», — розповідає Юлія.
Юлія у спільній з подругами майстерні. Фото: Олексій Самсонов
Зі слів мисткині, вона та її колеги сприймають ситуацію, яка склалася в інституті, як черговий виклик.
«Нагірна 22», як спільнота, характерна тим, що ми всі один одного поважаємо та один за одного тримаємося. Можливо, ці прильоти стали такими собі випробуваннями на дорослішання та адекватне спілкування між собою.
Тут немає якоїсь ієрархії, хто кращий, хто гірший. Ми просто спілкуємося та постійно взаємодіємо в межах цього простору, можливо це навіть щось новаторське в підході до мистецтва», — розмірковує Юлія.
Митці вже почали залучати всі можливі ресурси для відновлення. Зокрема 12 грудня у Hotel Continental — Art Space in Exile, що у Берліні, відкривається виставка-продаж робіт зі спільноти «Нагірна 22».
На ній представлять роботи сотні столичних митців, а всі виручені кошти підуть на відновлення майстерень.
Підтримати спільноту «Нагірна 22»:
Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/84s7SGPoLS
Номер картки банки 5375 4112 0379 0469
Читайте також:
17 років праці зруйнували за хвилину: як підприємство EXSO group відроджується після ворожого удару.
Олександра ПЛАКІНА
