Мікаель Ватцке із дітьми київської школи №320. Фото надав М. Ватцке
Коли біля столичної школи №320 зупинилася машина, навантажена великими коробками, ніхто з учнів ще не здогадувався, що це — початок особливого дня, який поєднає дитячі серця Києва та Мюнхена.
Німецький журналіст Мікаель Ватцке приїхав з особливою місією — передати подарунки від німецьких родин українським першокласникам. Цей візит став символом того, як прості людські історії можуть перетворюватися на мости дружби між народами навіть у найскладніші часи.
«Щедрі подарунки дітям було навіть важко підняти»
«Ми були дуже вражені, коли отримали того листа з Німеччини, — розповідає директорка школи Яна Маркова. — Історія почалася з того, що в одній з мюнхенських шкіл навчається українська дівчинка, яка через війну переїхала до Німеччини».
Німецькі батьки, дізнавшись про київську школу №320, були приємно вражені її активністю та прогресивним підходом до навчання. Вони ретельно вивчили інтернет-сторінки закладу, його присутність у соціальних мережах і помітили, що школи схожі за розміром та кількістю учнів.
«Це була абсолютно спонтанна ініціатива, — підкреслює директорка. — Ми нічого не просили, це було їхнє власне бажання показати свою підтримку та розуміння ситуації, в якій опинилися українські діти».
Для першокласників, котрих у школі 97, підготували спеціальні бокси, наповнені солодощами та іграшками. Кожен подарунок був індивідуально підібраний та упакований німецькими родинами.
Мікаель Ватцке та його помічник Макс Еберлейн розвантажують подарунки у київській школі. Фото: М. Ватцке
«Коли учні несли ці подарунки, їм навіть було важко їх підняти, — з усмішкою згадує директорка. — Але дитячі очі світилися такою радістю, що ця вага здавалася їм зовсім незначною».
Реакція маленьких учнів була миттєвою та щирою. Дехто одразу розпакував подарунки в класі, демонструючи однокласникам свої скарби, а хтось вирішив донести додому, щоб розділити радість з батьками.
«Кричали „Дякуємо, дякуємо!“ — і це було так щиро, так по-дитячому безпосередньо», — розповідає Яна Олександрівна.
Київські школярі отримали подарунки. Фото: М. Ватцке
Київські школярі отримали подарунки. Фото: М. Ватцке
Київські школярі отримали подарунки. Фото: М. Ватцке
Київські школярі отримали подарунки. Фото: М. Ватцке
Школа в умовах війни
Але ця ініціатива виявилася чимось більшим, ніж просто передача подарунків.
— Це важливий меседж про те, що люди за дві тисячі кілометрів розуміють, що нам живеться непросто, — підкреслює Яна Олександрівна. — Вони бачать, що наші діти — звичайні, вони просто хочуть радіти, вчитися, спілкуватися.
Журналіст Мікаель Ватцке, який особисто привіз подарунки, був глибоко вражений тим, що побачив у київській школі.
«Ми захоплюємося стійкістю та силою вчителів і учнів, — поділився він з інформаційною службою НСЖУ своїми враженнями. — Їхня готовність витримувати всі труднощі війни вражає, особливо коли вони змушені спускатися до шкільного бомбосховища знову і знову, іноді по кілька годин і до трьох разів на день — і все це без нарікань!»
Особливо його вразило те, як вчителі зуміли перетворити підвальне приміщення на затишний навчальний простір.
«Вони створили там справжній клас, але все одно — це величезний виклик для дітей 6-10 років чути сирени та частково жити під землею», — зазначає Мікаель.
Яна Маркова у підземному класі. Фото: М. Ватцке
Найбільш зворушливим для німецького журналіста став момент вранішньої церемонії вшанування пам’яті загиблих захисників України.
«О 9-й ранку всі учні тихо і урочисто стояли за своїми партами, вшановуючи пам’ять полеглих воїнів, — розповідає Мікаель. — У цій школі загинули колишній учень та брат нинішнього учня. Їхні портрети розміщені у вхідному холі. Цей момент розривав серце».
Фото загиблих героїв у шкільному фоє. Фото: М. Ватцке
Яна Олександрівна додає, що школа намагається підтримувати кожного учня, особливо тих, чиї родини безпосередньо постраждали від війни.
«У нас є діти, чиї батьки загинули, є такі, де мама служить, а дитина живе з бабусею. Кожна така історія — це окремий біль, але й окрема історія мужності», — каже директорка.
Цікаво, що до війни школа №320 сама активно займалася благодійністю.
«Ми готували подарунки для дітей, позбавлених батьківської опіки, — згадує Яна Маркова. — Перед самою війною, взимку 2021 року, ми робили індивідуальні бокси для онкохворих дітей. Тоді ми відчували те, що відчуває той, хто дарує. А цього дня ми вперше опинилися по інший бік — відчули, як це, коли тебе підтримують».
Додаткові подарунки, яких виявилося більше, ніж першокласників, школа вирішила передати старшим учням, чиї батьки служать у війську або загинули під час війни.
«Це було наше спільне рішення з німецькими друзями — подарувати радість тим, кому зараз особливо важко», — пояснює Яна Олександрівна.
«Більшість людей у Німеччині розуміють, що українці борються не лише за свою свободу, але й за нашу, — підкреслює Мікаель Ватцке. — Німеччина не тільки надсилає зброю та боєприпаси, будучи другим найбільшим постачальником після США, але й намагається допомогти цивільним, особливо дітям, пережити зиму».
Журналіст особливо відзначає, як його вразила ввічливість київських школярів.
«Кожна дитина, проходячи повз нас вранці, коли ми розвантажували подарунки, чемно віталася „добрий день“ — і це при тому, що вони ще навіть не знали, що ці пакунки призначені для них!» — із захопленням зазначає Мікаель.
Мікаель Ватцке бере коментарі у маленьких киян. Фото надав М. Ватцке
Журналістський погляд на Київ
«Це дуже зворушлива історія про те, як професійна журналістика може не лише висвітлювати події, а й творити добро, — зазначає голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, який зустрівся з німецьким колегою в офісі НСЖУ. — Мікаель Ватцке показав приклад того, як журналісти можуть бути мостом між народами. Особливо важливо, що ця ініціатива народилася спонтанно, від щирого серця, а її героями стали діти…
Такі історії нагадують нам, що попри всі випробування, які переживає зараз Україна, світ не залишається байдужим, а підтримка приходить часом з найнесподіваніших джерел. НСЖУ вітає такі прояви солідарності та дружби між українськими та німецькими громадами, особливо коли вони реалізуються за участі представників медіа».
Зустріч Мікаеля Ватцке з Сергієм Томіленком у київському офісі та центрі журналістської солідарності НСЖУ та інтерв’ю голови НСЖУ німецькому радіо. Фото: НСЖУ
Мікаель Ватцке розповів інформаційній службі НСЖУ, що мав у Києві чимало цікавих зустрічей, і з нетерпінням чекає можливості розповісти про них своїм слухачам на радіо «Deutschlandfunk».
Особливо йому запам’яталася зустріч із молодою програмісткою, яка раніше жила і працювала в Мюнхені, але вирішила повернутися до України, щоб допомагати армії.
«Вона зараз член „друк-армії“ — друкує деталі для дронів на чотирьох 3D-принтерах у своїй квартирі для українських військових, — розповідає журналіст. — При цьому вона продовжує працювати на своїй основній роботі з 9 до 18 години. Вкладає багато часу та грошей, щоб допомогти своїй країні перемогти».
Київські школяри з подарунками. Фото надав М. Ватцке
Київські школяри з подарунками. Фото надав М. Ватцке
Ініціатива мюнхенських батьків стала прикладом того, як особисті зв’язки між німецькими та українськими родинами створюють міцні мости взаєморозуміння та підтримки в ці складні часи.
«Ми сподіваємося, що наша ініціатива надішле сигнал вчителям, дітям та їхнім батькам, що люди в Мюнхені глибоко піклуються про своє місто-побратим Київ та про Україну і її народ загалом», — підсумовує Мікаель Ватцке.
«Коли ти бачиш такі прояви людяності та турботи, розумієш, що ми не самотні у цій боротьбі, що є люди, які розуміють і підтримують нас, навіть якщо вони живуть в іншій країні, так, здавалося б, далеко», — додає Яна Маркова.
Читайте також:
- Освіта у час війни — це важливо: історія 86-річного британця, який збирає кошти на ноутбуки для українських дітей. За допомогою клубів Ротарі підтримують школи у Києві та регіоні, а також — на Харківщині.
Максим СТЕПАНОВ, інформаційна служба НСЖУ
