Провулок Антоніни Смереки. Колаж: «Вечірній Київ»
Протягом київського періоду своєї творчості вона була провідною актрисою трупи Леся Курбаса та однією із засновниць Молодого театру у 1918 році.
Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.Також у 2023 році в межах дерусифікації перейменували провулок Кулібіна у Святошинському районі Києва.
Він знаходиться в історичній місцевості Ґалаґани, що увійшла до складу міста у 1923 році. Сучасна забудова району датується серединою XX століття, тож ймовірно, що провулок на честь російського механіка винахідника Івана Кулібіна міг з’явитися саме тоді.
Провулок Антоніни Смереки. Фото: Google maps
З метою деколонізації столичної топоніміки, у застосунку «Київ Цифровий» кияни мали змогу обрати нову назву для цього провулка. Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість, а саме 6 570 голосів, набрала пропозиція Антоніни Смереки — української акторки, відомої своїми виступами в Молодому театрі Леся Курбаса, «Кийдрамте», театрі «Березіль», Харківському драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Антоніна Смерека впервше вийшла на сцену 16 років. Фото: openkurbas.org.
Акторка на початку творчого шляху, 1910-ті роки. Фото: openkurbas.org.
Про життєвий шлях Антоніни Смереки (справжнє прізвище — Баглій) відомо досить небагато. Майбутня зірка української сцени народилася 14 березня 1892 році у Києві. Її дебют на сцені відбувся, коли дівчині було лише 16 років.
У 1916 році, коли Антоніна навчалася в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка, її запросили до театру-студії, яку організовував режисер Лесь Курбас. Їх творча співпраця продовжувалася весь київський період творчості акторки.
15 лютого 1918 року в київській друкарні «Прогрес» був надрукований статут Товариства на вірі «Молодий театр у Києві», де Антоніна Смерека вказана як одна із засновниць колективу.
Зустріч основоположників Молодого театру: 2-й ряд: Олімпія Добровольська, Поліна Самійленко, Василь Василько, Антоніна Смерека, 1-й ряд: Йона Шевченко, Павло Долина, Софія Мануйлович, Степан Бондарчук. 1927. Фото openkurbas.org
Попри ці буремні часи визвольних змагань, які чергувалися із більшовицькими спробами захоплення України актори знаходили сили творити культуру навіть у голоді та скруті, долаючи усі соціальні та політичні перешкоди. Можливо саме тому, цей період став знаковим для становлення і подальшого розвитку українського театрального мистецтва.
У 1919–1920 роках Антоніна Смерека була актрисою у Першому державному драматичному театрі Української Радянської Республіки імені Тараса Шевченка, який поглинув «Молодий театр». Навесні 1920-го там вона зіграла жінку Лейби у знаменитій постановці Леся Курбаса «Гайдамаки», яку вважали дивовижним синтезом мистецтв.
Театр «Березіль» у Харкові. Фото з відкритих джерел
З 1922-1934 року Антоніна Смерека була провідною акторкою театру «Березіль». Цікаво, що назва цього театру походить від першого місяця весни, адже він був заснований 31 березня 1922 року у Києві.
Перша вистава «Березолю» відбулася 7 листопада 1922 року. Творчий колектив представив програмну постановку «Жовтень». Серед наступних прем’єр колективу були твори: «Газ», «Джиммі Гіґґінз», «Макбет».
Постановки Курбаса критики вважають новаторськими, а самого режисера постаттю, що змінила канони й закони театру.
У ролі Маріон у виставі «Жакерія» Проспера Меріме, 1925 рік. Фото: openkurbas.org
Антоніна Смерека була провідною акторкою театру «Березіль» Фото: openkurbas.org
У 1926 році театр змінює прописку на харківську, адже саме це місто «призначили» столицею УРСР, тож туди переїхали усі урядові установи та державні театри.
На думку істориків театру, київський період «Березолю» став «політичним», а харківський — «філософським». Але увесь час це був театр — виклик, у якому переплітався експресіонізм, символізм, авангард. Це був повноцінний європейський театр, який у своєму новаторстві випереджав час.
Антоніна Смерека в ролі Повії у виставі «Шпана», 1926 рік. Фото: openkurbas.org
У виставі «Макбет» В.Шекспіра. Фото: openkurbas.org
У часи розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру. Серед авторів були: Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар’яненко, Федір Радчук, Антоніна Смерека, Лесь Подорожній та інші.
9 січня 1929 року театр «Березіль» презентував мюзикл «Алло на хвилі 477!» — перше джаз-ревю в Україні. «Алло, на хвилі 477!» — сотні тисяч людей щодня чули цю фразу — так починалися передачі харківського радіо, яке працювало на частоті 477 метрів. І коли 9 січня 1929 року «Березіль» запросив публіку на естрадне ревю з такою назвою, всім було зрозуміло, що це про Харків.
Трупа театру «Березіль» на гастролях у Полтаві. Фото: openkurbas.org
У виставі було три дії: перша, «Галопом по Харкову», складалася з окремих сцен, які пов’язував конферанс. Друга дія відбувалася в Америці, героєм третьої дії був Остап Вишня. Сюжети сатиричних сценок-мініатюр злободенного змісту, які чергувалися з танцями, пантомімою і цирковими номерами. У музичному оформленні було використано модні тогочасні танці блюз, чарльстон. Музику до ревю написав український композитор Юлій Мейтус.
Сцена з вистави «Галопом по Харкову». Фото: openkurbas.org
Нещодавно ця партитура була віднайдена і для виставки «Курбас: Нові світи», що відбулася у Мистецькому арсеналі у 2018 році, американський піаніст та композитор Ентоні Колман у супроводі Симфонічного оркестру (Харків) відтворили музику.
Актори театру Леся Курбаса під час уроку з фехтування: Лівий ряд — 1-ша Ірина Стешенко. Правий ряд — Наталя Ужвій, Євгенія Петрова, Клавдія Пілінська, Ярослава Косаківна, Антоніна Смерека. Фото: openkurbas.org
До 1933-го Лесь Курбас часто ставив п’єси свого друга Миколу Куліша. «Народний Малахій» і «Мина Мазайло» викликали бурхливі дискусії у суспільстві.
На хвилі згортання українізації Леся Курбаса звинуватили у «буржуазному націоналізмі», формалізмі та відриві від російського театру. Наприкінці 1933 року його звільнили з посади художнього керівника театру, а потім заарештували. 9 квітня 1934 року вироком суду Курбас отримав п’ять років ув’язнення. Покарання відбував на будівництві Біломор-Балтійського каналу, згодом — у Соловецькому таборі. 3 листопада 1937 року видатного режисера стратять в урочищі Сандармох у росії.
Після арешту Леся Курбаса, його театр переформатували в український драматичний театр імені Тараса Шевченка керівником якого став Мар’ян Крушельницький. Репертуар змінився на класичний, а ще додали багато нових творів Олександра Корнійчука про революцію і пролетарів.
Після арешту Леся Курбаса, Антоніна Смерека працювала у Харківському драматичному театру імені Т.Шевченка. Фото: openkurbas.org
Акторка пішла зі сцени у 1951 році. Фото: openkurbas.org
Як і переважна більшість акторів трупи, Антоніна Смерека стає артисткою Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка, де грає у виставах до 1951 року.
Серед втілених на сцені ролей:
- Крістабель («У пущі» Лесі Українки, прем’єра в Молодому театрі 3 грудня 1918)
- Жінка Лейби («Гайдамаки» за Т. Шевченком, інсценізація Л. Курбаса)
- Баба («Вертеп», прем’єра в Молодому театрі — грудень 1918)
- Зачепиха («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, 1936)
- Голда («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом, 1940)
- Палажка («Талан» Старицького, 1941)
- Дружина Батлука («Кубанці» С. Бондарчука)
- Марія Тарасівна («Платон Кречет» О. Корнійчука)
- Марфа («Правда» О. Корнійчука)
- Агафія Тихонівна («Одруження» М. Гоголя)
- Фру Лінде («Нора» Ібсена)
У 1947 році вона отримала почесне звання заслуженої артистки УРСР.
На початку 1950-х Антоніна Смерека залишає сцену і живе у Харкові. Про її останній період життя відомостей майже не збереглося.
Відомо, що вона перебувала у шлюбі з українським актором і драматургом Андрієм Макаренком (1896-1968), який працював з Лесем Курбасом у Молодому театрі та у театрі «Березіль».
Антоніна Смерека пішла з життя 28 червня 1981 року у Харкові. Їй було 89 років.
Читайте більше про історію театру «Березіль»: 100 років геніальності.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: у серці столиці з’явилася вулиця Богдана Ступки.
Світлини Антоніни Смереки для публікації були використані зі сторінки: openkurbas.org.
Тетяна АСАДЧЕВА
