Альберт-Лейзер Фельдман біля своїх абстрактних полотен. Фото: Максим Сосюра
Культурне життя столиці під час викликів продовжує шукати глибокі сенси, пропонуючи містянам простір для взаємопідтримки.
Коли триває війна, мистецтво стає мовою, якою говорять про стійкість, пам’ять і надію. Саме такою є виставка «Світло над містом», що відкрилася у столичній галереї «Скрипаль на даху». В експозиції поєдналися живопис Альберта-Лейзера Фельдмана та керамічні скульптури Ольги Зміївської-Васильковської — роботи двох митців, які несподівано склали єдину художню розповідь.
Альберт-Лейзер Фельдман: «Мистецтво не дає готових відповідей, але допомагає знайти власні». Фото: Максим Сосюра
Напередодні дня народження художник, письменник, доктор психології, громадський діяч і засновник галереї Альберт-Лейзер Фельдман розповів «Вечірньому Києву» про сенси нової виставки, роль метафори в мистецтві, зв’язок творчості й психології та місію галереї у сучасному Києві.
«Світло — це енергія, якою ми ділимося»
— Сьогодні відкрилася виставка «Світло над містом». Чому ви звернулися саме до цієї теми?
— Концепція виставки пов’язана з простою, але важливою думкою: ми маємо дарувати одне одному світло — підтримку, увагу, позитивну енергію.
Йдеться не лише про фізичне освітлення. Світло для мене — це внутрішній стан, можливість побачити приховане: пам’ять, переживання, злами й нові шляхи.
Ми з Ольгою Зміївською-Васильковською хотіли створити простір, у якому живопис і скульптура взаємодіють та допомагають людині відчути підтримку.
Фото: Максим Сосюра
Водночас для мене важливо, щоб це світло не залишалося лише художнім образом. Галерея «Скрипаль на даху» розташована у приміщенні синагоги, де мистецтво існує поруч із реальною допомогою людям.
Єврейська громада та головний рабин України Моше Реувен Асман багато років підтримують тих, хто опинився у складних обставинах. У періоди відключень електроенергії синагога працювала як пункт незламності, тут люди могли отримати тепло, світло й допомогу.
Ми передавали генератори тим, хто їх потребував. Маємо установку, яка виробляє воду з повітря. Також створили містечко Анатівка неподалік Києва, де знайшли прихисток багато людей, не лише євреїв, зокрема внутрішньо переміщені особи.
Тому для мене важливо, щоб світло проявлялося не тільки в мистецтві, а й у конкретних діях.
Діалог живопису та кераміки: експозиція «Світло над містом» у галереї «Скрипаль на даху». Фото: Максим Сосюра
— Скільки часу тривала підготовка до виставки?
— Представлені роботи створені переважно у 2025–2026 роках. Частина з них пов’язана з моїми майбутніми проєктами — виставками у музеї Шолом-Алейхема та Музеї історії Києва.
Це абстрактні роботи, але за ними стоять певні історії. Восени у музеї Шолом-Алейхема відкриється виставка «Міражі забутих міст», присвячена єврейській цивілізації, яка поступово зникає на теренах України.
Але навіть коли зникають міста, залишається культура, традиції та людські історії. Саме ці образи я намагаюся віднайти у своїх роботах.
«Метафора допомагає людині знайти власні відповіді»
Гості експозиції занурюються у художній простір двох митців.Фото: Максим Сосюра
— У виставці представлені також ваші метафоричні карти. Як виник цей проєкт?
— Це продовження моєї роботи на перетині мистецтва і психології. Я створив колоду зі ста метафоричних карт для психологів. Уже видано два буклети, ще один готується до друку.
Нова серія буде присвячена творчим кризам, їх подоланню та пошуку шляхів розвитку. Сьогодні багато людей проходять через складні періоди й шукають способи рухатися далі.
Я маю медичну та психологічну освіту, але давно відійшов від практичної роботи психолога. Тепер допомагаю людям через мистецтво.
Ці карти поєднують арттерапію, ізотерапію та психологічний підхід. Це не езотерика, а робота з метафорою. Вона дозволяє побачити те, що іноді складно висловити словами.
Мистецтво не дає готових відповідей, але допомагає людині знайти власні.
Фото: Максим Сосюра
— У ваших роботах багато символів. Чому ви уникаєте прямого пояснення?
— Мистецтво має залишати простір для відкриття. Картина не повинна бути інструкцією із готовим трактуванням. Вона має викликати внутрішній рух і запрошувати до діалогу.
Саме тому мені важлива метафора: вона не закриває сенс, а відкриває його.
«Ми створили не просто спільну виставку, а цілісний художній простір»
Скульптурні деталі виставки «Світло над містом».Фото: Максим Сосюра
— Чому для спільної виставки ви обрали Ольгу Зміївську-Васильковську?
— Я кілька разів бачив її виставки й відчув спорідненість наших творчих підходів.
Ми працюємо різними засобами — я живописом, Ольга керамікою, — але говоримо про схожі речі: людину, пам’ять, зміни, досвід, який залишається після пережитого.
Коли я побачив її скульптури поруч зі своїми роботами, стало зрозуміло, що це не просто дві окремі експозиції, а поєднання двох художніх мов.
Керамічні пластичні образи Ольги Зміївської-Васильковської в експозиції. Фото: Максим Сосюра
Фото: Максим Сосюра
Особливо вразило, що деякі образи ніби знайшли одне одного. Одна зі скульптур Ольги несподівано точно співвіднеслася з абрисом моєї картини. Такі речі неможливо спланувати — вони виникають завдяки внутрішній спорідненості.
Велику роль у створенні виставки відіграла кураторка Олена Кімельфельд, яка змогла побачити цей зв’язок і вибудувати цілісний простір.
«Галерея стала місцем зустрічі людей»
Фото: Максим Сосюра
Фрагмент експозиції. Фото: Максим Сосюра
Фото: Максим Сосюра
— Наближається перша річниця (наприкінці серпня 2026 року) створення галереї «Скрипаль на даху». Що плануєте?
— За цей рік у двох залах галереї ми представили роботи близько двадцяти художників.
До річниці хочемо запросити всіх, хто був частиною цього шляху: митців, друзів, поціновувачів мистецтва. Це буде не просто офіційна подія, а зустріч людей, які створювали атмосферу галереї.
Також готуємо виставку творчої династії Толкачових — Зіновія, Іллі та Олени. Це три покоління митців, які пройшли через складні історичні періоди, але зберегли здатність творити.
Такі історії важливо показувати, адже вони є частиною нашої культурної пам’яті.
Побачити виставку можна до 19 серпня. Фото: Максим Сосюра
— Чому галерея має саме таку назву?
— Назва пов’язана з образом із твору Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар». Коли за його мотивами створювали знаменитий мюзикл, він отримав назву «Скрипаль на даху».
Цей образ став символом єврейського містечка — його духовності, крихкості та сили. Скрипаль на даху — це людина, яка перебуває у складних умовах, але продовжує грати, зберігає музику й традицію.
За своє творче життя я багато разів звертався до образу скрипаля. Для мене це символ культури, пам’яті та здатності творити попри все.
Виставка «Світло над містом» не дає готових відповідей. Вона лише пропонує уважніше подивитися на власний досвід і знайти те, що допомагає вистояти.
Адже світло — це не лише образ у мистецтві.
Виставка триває у галереї «Скрипаль на даху» (Київ, вул. Шота Руставелі, 13) до 19 серпня.
До теми: мистецтво як культурний щит: у Києві відкрили виставку до Дня Незалежності.
Олена КОТЛЯР
