Спільне фото на виставці в Українському домі. Фото: Олексій Самсонов
Старшокласники Деснянського району столиці зустрілись в Українському домі з тими, хто 40 років тому врятував світ, під час катастрофи на ЧАЕС — ліквідаторами.
Чорнобильська катастрофа сталася в ніч на 26 квітня 1986 року внаслідок вибуху на четвертому енергоблоці атомної електростанції. Руйнування реактора призвело до масштабного викиду радіоактивних речовин у довкілля. Радіоактивна хмара поширилася територією України, білорусі, росії та частини Європи. Із забруднених районів евакуювали близько 300 тисяч осіб.
Чималу частину з евакуйованих влада тоді ще радянської України, оселила в Деснянському районі.
Відтак те, що молоде покоління киян з цього району в переддень роковин Чорнобиля зустрілось з ліквідаторами цього ж району — і символічно і пізнавально.
Ліквідатори та Ганна Старостенко, депутатка КМР (фракція «УДАР»), заступниця голови КМДА на виставці «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття».
Діти пізнають історію на конкретних прикладах людських доль, вони спілкувались і чули правдиві свідчення тих, хто пережив смертельну небезпеку й втратив багато товаришів. Тепер їх свідоцтва — це наша історія.
Навколо були документи, світлини і хроніка 1986-го року. Виставка «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття» розташована на трьох поверхах Українського дому і створює ефект присутності людини у тому часі, про який кажуть біблійною фразою «Впала зірка Полин».
Виставка в Українському домі присвячена 40-річчю аварії на ЧАЕС.
Діти та ліквідатори на спільній екскурсії.
Ганна Старостенко, депутатка Київради (фракція «УДАР»), заступниця голови КМДА, нагадала, що ліквідатори, як і родини багатьох школярів, що прийшли на виставку — втратили свої домівки у Прип’яті, Чорнобилі та селах навколо атомної станції. Важливо, щоб вони зберігали пам’ять і передавали її наступним поколінням, аби люди знали, що українці тоді врятували світ від ядерної катастрофи.
«Дуже важливо, поки живі люди, які пам’ятають, які долучилися до ліквідації аварії, щоб вони ми про них знали, ми про них дбали, турбувалися, щоб молодь мала можливість поспілкуватися, адже пам’ять для нас сьогодні надзвичайно важлива, бо поки поки ми пам’ятаємо те, що сталося, поки ми пам’ятаємо людей, які віддали своє здоров’я, які присвятили своє життя ліквідації наслідкам Чорнобильської аварії, доки у нас є шанс, що такі помилки не будуть повторюватися», — наголосила Ганна Старостенко.
«Вечірній Київ» розповідав про те, що відбувалось у столиці у дні аварії на ЧАЕС.
Документальні фото на виставці.
Ліквідатори розповідають школярам про те, що пережили 40 років тому.
Анатолій Дацюк — ліквідатор, якому 40 років тому було 34. Сьогодні він показує два фото — тодішнє і нинішнє, а також військовий квиток радянського зразка, де вказана доза опромінення, яку він отримав на атомній станції.
Ганна Старостенко, депутатка КМР (фракція «УДАР»), заступниця голови КМДА на виставці «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття». та Анатолій Дацюк, ліквідатор ЧАЕС.
Чоловік переніс 8 операцій, має чимало захворювань. Але він — вижив і розповідає правду про те, що сталось 26 квітня 1986-го року.
Анатолій Дацюк, ліквідатор.
Анатолій Дацюк у 1986-ому році і у 2026 році.
Військовий квиток Анатолія Дацюка, де стоять відмітки про перебування на ЧАЕС після аварії.
Дацюк Анатолій Іванович, ліквідатор з перших днів.
«26-го увечері за мною приїхали два майори з автоматами… Я якраз з роботи прийшов. Я був начальником цеху і мав мирну професію. Працював на художньому комбінаті.
Я зайшов, а мені дружина каже: „Там тебе чекають два майора“. Я відповів: „Зрозумів“. Давай вечерять, і я поїхав. Доці було три роки, сину шість років, і молода жінка».
Анатолія Дацюка забрали до військкомату, а потім з таких, як і він сформували 731 батальйон спецпризначення і повезли на ліквідацію аварії.
«Наше завдання було — ліквідувати можливість ядерного вибуху. З цим ми впорались до 5 травня 1986-го року. Ми займались гасінням пожежі, глушили реактор… А друга частина батальйону — відкачувала воду, бо 16 тисяч тонн там було. Якби той уран, плутоній та графіт — 185 тонн туди потрапило — в ядрі була температура до тисячі гардусів, якби це все рвонуло — то була б водородна бомба. Вона б знесла пів Європи: Мінськ, Київ, Москву… Все це була б територія не для життя».
Ганна Старостенко, депутатка КМР (фракція «УДАР»), заступниця голови КМДА на виставці «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття».
Анатолій Дацюк розповів школярам, що з 700 людей його батальйону залишилось лише 40, тобто вижило менш, ніж 10%.
Ольга Вієру, директорка ДП «Український дім» та Ганна Старостенко, депутатка КМР (фракція «УДАР»), заступниця голови КМДА на виставці «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття».
Ольга Вієру, директорка «Українського дому» розповіла школярам, що вона була студенткою, коли трапилась аварія на ЧАЕС, влада не говорила людям всієї правди і від проникаючої радіації люди захищались мокрими простирадлами, які вивішували на вікна. Отак заплатили мільйони здоров’ям за відсутність свободи слова.
Але аварія на ЧАЕС дала привід українцям замислитись, ким же вони є у СРСР і ідея незалежності від росії стала охоплювати все більше людей.
Вшанувати пам’ять — значить пам’ятати і бути вдячним тим, хто захистив собою світ від ядерної катастрофи і хто дав можливість жити нинішнім поколінням.
Також під час екскурсії діти проводили паралелі аварії на ЧАЕС і війни, яку розв’язала проти України росія.
Національна ідентичність зміцнюється, коли молоді покоління знаходять однодумців у старших, цінують їх і знають свою правдиву історію.
Ганна Старостенко, депутатка КМР (фракція «УДАР»), заступниця голови КМДА на виставці «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття» з ліквідаторами Деснянського району.
На виставці, крім документів, пов’язаних з аварією на ЧАЕС, також предмети вжитку з українських сіл Полісся. Унікальні поліські ікони, малюнки Марії Примаченко, яка з села Болотня також пережила чорнобильські часи і відобразила їх у своїй творчості.
Читайте також:
- «Знімали на ЧАЕС у квітні-травні 1986 року: у Могилянці зустрінуться з кінематографістами».
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»
