Фредерік Маркс (у центрі) під час пресконференції. Фото: Олексій Самсонов
Фредерік Маркс провів майже місяць в Україні, показуючи документальний цикл «Veterans Journey Home» («Подорож ветеранів додому»), який досліджує складний шлях переходу від військової служби до цивільного життя.
Фредерік Маркс — американський режисер, номінант на «Оскар» та «Еммі», автор документального циклу з 5 фільмів «Подорож ветеранів додому» — провів в Україні майже місяць. За цей час він показав свої фільми у Львові, Харкові, Дніпрі, Кам’янці, Одесі та Києві. Його аудиторією були переважно психологи, психотерапевти і консультанти, які працюють із ветеранами. Але найсильніші моменти поїздки відбулися не за розкладом чи сценарієм.
Про це він розповів під час пресконференції в пресцентрі Київінформ. Онлайн-трансляція заходу відбулася на каналі Київінформ в Youtube, тож її дивилися глядачі з усієї України.
Пресконференцію в Київінформі дивилися глядачі з усієї України. Фото: Олексій Самсонов
ВІД ІМПУЛЬСУ — ДО МІСЯЦЯ В УКРАЇНІ
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Фредерік Маркс хотів приїхати в Україну, аби побачити все на власні очі. Але швидко зрозумів, що без знання мови і без досвіду волонтерської чи медичної роботи стане більше проблемою, ніж допомогою. Відклав ідею.
Повернутися до неї його змусив лист від друга — той збирався їхати в Україну на пресконференцію зі своєю книгою про ветеранів. Друг був зайнятий і не міг детально відповідати на всі питання, але передав контакт Івана Степуріна з видавництва Summit Publishing («Саміт-книга») і пан Фредерік написав йому напряму.
«Ми провели з Іваном безліч зустрічей у Zoom, обмінялися сотнями листів і впродовж восьми місяців зробили справді велику роботу — аби ця поїздка врешті відбулася», — розповідає режисер.
Він звернувся до Warrior Films — невеликої некомерційної кінокомпанії, що існує переважно на донати з якою зняв цикл «Veterans Journey Home». Маркс попросив прихильників підтримати поїздку і зібрав удвічі більше, ніж розраховував. «Наші донори дуже чітко дали зрозуміти: вони хочуть зробити все можливе, щоб підтримати Україну», — каже він. Спочатку він планував провести в Україні один тиждень. Зрештою вийшов майже місяць.
До слова, після пресконференції Іван Степурін підкреслив, що американець організував переклад фільмів українською мовою. Він також висловив сподівання, що їхня співпраця продовжиться і вони зможуть створити фільми про досвід повернення українських воїнів з війни та служби до цивільного життя.
Фредерік Маркс. Фото: Олексій Самсонов
ТРИВОГА В ХАРКОВІ І 70 ГЛЯДАЧІВ У ДНІПРІ, ЯКИХ РЕЖИСЕР НЕ ПОБАЧИВ
Першим містом був Львів — показ в America House 1 квітня. У Харкові поки чекали початку сеансу, оголосили повітряну тривогу. «Як я швидко зрозумів і що згодом стало нормою для всієї моєї поїздки — ніхто, схоже, не поспішав до укриттів. Тож ми просто пішли випити кави», — зізнався режисер.
У Дніпрі стався курйозний випадок. У залі сиділо лише вісім людей — Маркс був щиро розчарований. Показав фільм, провів обговорення. І вже наприкінці хтось запитав, чи знає він, що весь цей час їх дивилися ще близько 70 людей у прямому ефірі на YouTube. «Я цього не знав. Повернувся обличчям до онлайн-аудиторії, перепросив, що дві години сидів до них спиною, — і ми продовжили обговорення вже разом», — розповів про пригоду режисер.
Окремим і особистим став візит до Кам’янки — міста, звідки походить його дід. «Я хотів відчути, яким воно було тоді, і побачити, яким є зараз». Після — Одеса, Наукова бібліотека, близько 45 людей. Найбільший показ відбувся 6 квітня в Києві — його відвідало близько 140 психологів.
ЧОМУ В УКРАЇНІ РОЗРИВ МІЖ ВЕТЕРАНОМ І ЦИВІЛЬНИМ — МЕНШИЙ
Кожен показ Фредерік Маркс починав з розмови про відмінності між українськими та американськими ветеранами. На його думку, розрив між військовими і цивільними в Україні значно менший, ніж у США, і тому є дві причини.
«Перша — це те, за що борються військові. Вони воюють за своїх близьких, за свої домівки, за свої цінності, на своїй землі. Ветерану значно легше повернутися до цивільного життя, коли він переконаний, що його справа була справедливою. В Америці так буває не завжди», — наголосив він.
Друга причина — самі цивільні. «Вони теж мають ПТСР. Вони теж переживають страх, біль, горе. І саме тому я під час показів говорю з аудиторією: візьміть свій власний біль, свій страх, свою злість — і використайте це як місток до ветеранів. Це важко і боляче. Але саме через ці двері ми можемо стати ближчими одне до одного», — продовжив режисер.
Попри меншу дистанцію — вона все одно існує. І, на думку пана Фредеріка, українське суспільство має її бачити і робити все можливе, щоб її подолати. Зустріти ветеранів «там, де вони є».
Фредерік Маркс показував шеврон, який подарували українські воїни. Фото надане паном Фредеріком
Фредерік Маркс показував шеврон, який подарували українські воїни. Фото надане паном Фредеріком
ШЕВРОНИ, ЯКІ ВІН НОСИТИМЕ З ГОРДІСТЮ
Найсильніший момент поїздки стався у Києві під час показу у Будинку кіно. У залі було шестеро військовослужбовців. Наприкінці обговорення один із них підвівся і почав щиро, детально і болісно розповідати про свій досвід — про 14 років служби і про труднощі повернення до цивільного життя.
«А потім він зняв свій шеврон і віддав мені. Його командирка зробила те саме. Це дуже сильно мене зворушило — як знак того, наскільки важливим виявився мій внесок. Носитиму обидва з великою гордістю», — зізнався пан Фредерік.
На іншому показі ветеран поділився своїм досвідом, тим, як провів цілий рік після повернення в повній ізоляції від суспільства.
«Ці моменти я забиратиму додому — назавжди в серці», — каже режисер. І додає, що дуже сподівається повернутися в Україну. Мріє зняти фільм про українських ветеранів, а ще йому імпонує тема, як хлопці переходять межу між юністю у зрілість, що їх спонукає обрати шлях воїна.
НАШІ ВЕТЕРАНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ НЕ ДО МИРНОГО ЖИТТЯ
Поїздка пана Маркса стала можливою завдяки спільним зусиллям кількох організацій. Клінічний психолог Артем Баратюк з Української психологічної асоціації, яка реалізує проєкти орієнтовані на ветеранів — зокрема «Ветеранська хата» і «Помічник психолога» у співпраці з бригадою «Азов», — високо оцінив формат показів.
Артем Баратюк. Фото: Олексій Самсонов
«Люди свідомо виділяють свій час, щоб зрозуміти, наскільки ця проблема важлива. Формуються нові контакти, нові проєкти», — каже Артем Баратюк.
Але водночас він застерігає: «Наші ветерани повертаються не до мирного життя. Вони повертаються до домівок, де далі лунають тривоги й обстріли. Це робить нашу ситуацію унікальною — і вимагає своїх рішень». Окремо він говорить про стигматизацію: «Про неї мовчать саме ті, хто закривається і уникає будь-якого контакту з цивільним світом».
Віталій Романчукевич. Фото: Олексій Самсонов
Віталій Романчукевич, Голова Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара побачив у фільмі Маркса початок більшого: «Має бути створений власний український фільм про незламного українського воїна — про шлях під час служби, про вихід із неї і про повернення до життя, яким ми жили до війни». Він нагадує слова Олеся Гончара: «Собор душі своєї бережи» — і каже, що культурні проєкти мають стати частиною відновлення.
Наталія Мусієнко, голова правління БО «Українське фулбрайтівське коло», яке два роки тому видало українською книгу американського психолога Едварда Тіка «Повернення: відновлення душі після війни», побачила в приїзді Маркса логічне продовження: «Коли ми дізналися, що Фредерік у своїх фільмах спирався на роботи Едварда Тіка у своїх фільмах — пазл склався».
На її думку, проблема реінтеграції ветеранів є нагальною і лише набуватиме нових акцентів.
Наталія Мусієнко. Фото: Олексій Самсонов
«Зараз ми говоримо про досвід американських ветеранів — але найважливішим для нас залишається досвід українських. Це важливий крок — через досвід інших, через методологію, яка вже існує, підійти до власної реальності», — підкреслює Наталія Мусієнко. Вона впевнена, що співпраця продовжиться і поглиблюватиметься — особливо з огляду на досвід, який пан Маркс набув під час поїздки Україною.
Одним із центральних майданчиків туру стала Колонна зала КМДА. Показ фільму на Хрещатику, 36 зібрав широку аудиторію — серед присутніх були фахівці, які безпосередньо опікуються ветеранами в місті. Геннадій Кривошея, голова Громадської ради при КМДА, розповів, що захід вийшов за межі звичайного перегляду фільму: «Це була можливість і отримати новий досвід, і показати ветеранам та всім присутнім: світ підтримує Україну, бо одна справа — говорити про підтримку. Інша — приїхати і показати це.
Геннадій Кривошея. Фото: Олексій Самсонов
«Для кожного ветерана, для кожного українця важливо бачити цю підтримку, — наголошує Кривошея. — Те, що ви їздили по містах і зустрічалися з людьми — це вже є підтримка. Вони розуміють, що захищають Україну — і, можна сказати, усю Європу і світ».
Поїздка Фредеріка Маркса стала не лише культурною подією, а й символом підтримки. Вона показала: досвід ветеранів — це не лише особиста історія, а й частина суспільного відновлення. Українські воїни повертаються у світ, де війна ще триває, але саме культура, діалог і людська солідарність можуть стати містком до майбутнього. І цей місток будується вже сьогодні — спільними зусиллями українців та тих, хто приїжджає сюди з відкритим серцем.
Читайте також:
Віталій Кличко відкрив новий простір міського центру соціальної, психологічної, професійної та трудової реабілітації
Наталка МАРКІВ
