Юлія Хан, директорка Департаменту молоді та спорту КМДА. Фото: «Вечірній Київ»
Майже 32 тисячі дітей сьогодні займаються різними видами спорту в дитячо-юнацьких спортивних школах Києва, це практично стільки ж, скільки було до повномасштабного вторгнення.
Попри війну, вимушені переїзди та постійну небезпеку, діти продовжують ходити на тренування, готуватися до змагань і мріяти про спортивні перемоги.
Та останні два місяці навіть звичний графік тренувань дедалі важче зберігати. Через російські обстріли та повітряні тривоги заняття доводиться переривати, змагання — переносити або скасовувати. До того ж від атак потерпає і сама спортивна інфраструктура столиці.
Як столиця підтримує дитячий спорт в умовах війни, на що вистачає міського бюджету і які спортивні об’єкти потребують відновлення в інтерв’ю для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» розповіла директорка Департаменту молоді та спорту КМДА Юлія Хан.
ТРЕНУВАННЯ НА ПОШКОДЖЕНІЙ ЛЬОДОВІЙ АРЕНІ «ШАЛЕТ» ВІДНОВИЛИСЯ ЧЕРЕЗ 3 ДНІ ПІСЛЯ «ПРИЛЬОТУ»
— Юліє Миколаївно, найперше запитаю про спортивні об’єкти, які зазнали пошкоджень внаслідок російських обстрілів. Скільки спортивних споруд постраждало від початку повномасштабного вторгнення та як відбувається відновлення?
Звісно, спортивна інфраструктура так само страждає від обстрілів. Є споруди, які зазнали незначних пошкоджень, а є й ті, в яких руйнування були серйознішими. Крім того, є об’єкти, куди, як то кажуть «прилітало» не один раз. Це, зокрема, дитячо-юнацька спортивна школа «Атлет». За час повномасштабного вторгнення футбольні поля школи були атаковані.
Також для нас дуже болючою стала ситуація з пошкодженням льодової арени «Шалет». Унаслідок удару на арені було зруйновано понад 400 м² фасадних конструкцій, пошкоджені вікна, вхідну групу, інженерні мережі та внутрішні приміщення.
Будемо відвертими, Київ не має великою мережі подібних об’єктів. На сьогодні у міста фактично залишилися лише ковзанка на ВДНГ, де можна тренуватися, і «Шалет».
Тому на відновлення арени були кинуті всі сили, аби якомога швидше відновити тренування. Дві доби ми фактично цілодобово ліквідовували наслідки обстрілу, дуже допомогли нам працівники муніципальної варти і вже через три дні після пошкодження, арена знову запрацювала. І зараз там продовжуються тренування.
Юлія Хан, директорка Департаменту молоді та спорту КМДА під час інтерв’ю
— Щодо самих тренувань і змагань, які зараз фактично неможливо проводити через постійні повітряні тривоги, як спортивні федерації виходять із цієї ситуації?
Є рішення Ради оборони Києва, згідно з яким у спортивних спорудах, де немає укриття, не можна проводити ані змагання, ані навчально-тренувальний процес. Тому наш департамент направив відповідний наказ до дитячо-юнацьких спортивних шкіл: якщо укриття немає, необхідно призупинити заняття та знайти інше місце для тренувань.
Зараз ми намагаємося проводити якомога більше тренувань на тих спортивних об’єктах, де є укриття. Наприклад, на лівому березі Києва легкоатлетичний манеж «Березняки». Там займаються спортсмени з різних видів спорту, який є повністю завантажений і групи чергуються між собою, щоб усі мали можливість тренуватися.
Щодо змагань, то ситуація складніша. Деякі організатори знаходять інші майданчики, де можна провести турніри, інші змушені їх переносити. Особливо складно з футболом, адже для проведення чемпіонатів Києва потрібні стадіони з доступними укриттями, а знайти такі об’єкти дуже непросто. Тому в окремих випадках та окремих видах спорту для участі в подальших всеукраїнських змаганнях можуть враховувати результати попередніх турнірів.
Подібна ситуація була під час пандемії COVID-19, коли спортивні змагання взагалі зупинилися. Зараз ми намагаємося цього не допустити. Поки що переважно переносимо, змінюємо дати та локації, шукаємо можливості їх провести. Але все залежить від виду спорту.
ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА НЕ СПРИЧИНИЛА ВІДТОКУ ДІТЕЙ ЗІ СПОРТУ
— Зважаючи на таку непросту ситуацію, чи є відтік дітей зі спорту?
Спортивна сфера, як і всі інші, постійно намагається адаптуватися до нових реалій. Навіть у 2022 році частина спортивних шкіл продовжувала тренування. І сьогодні, попри всі складнощі, ми не припиняємо роботу, хоча доводиться змінювати графіки та місця проведення занять.
З початку повномасштабного вторгнення багато дітей виїхали з Києва. Але водночас до столиці переїхало чимало внутрішньо переміщених родин. Крім того, до спортивних секцій почали приходити діти, які раніше взагалі не займалися спортом. Батьки розуміють, що фізична активність допомагає дітям не лише підтримувати здоров’я, а й справлятися зі стресом, покращує їхній психологічний стан.
І якщо порівняти кількість дітей, які займаються спортом, то у 2021 році їх було приблизно 32 400, а сьогодні — понад 31 600. Тобто, попри повномасштабну війну, нам вдалося практично зберегти довоєнну кількість вихованців спортивних шкіл.
Ідеться про дитячо-юнацькі спортивні школи, які підпорядковані Департаменту молоді та спорту, а також профспілкові школи та заклади фізкультурно-спортивних товариств. Усі вони входять до нашої загальної статистики.
— А скільки таких закладів, хто отримує фінансування від міста?
Київ фінансує 90 дитячо-юнацькі спортивні школи, зокрема 14 спортивних шкіл товариства «Україна» та п’ять профспілкових спортивних шкіл.
Крім того, вже третій рік поспіль у нас діє програма фінансової підтримки громадських організацій і спортивних клубів. І ми бачимо, що зацікавленість у ній постійно зростає.
Адже ці організації також реалізують державну та міську політику у сфері фізичної культури і спорту. Вони залучають велику кількість дітей до занять, організовують тренування, розвивають різні види спорту. Тому місто зацікавлене в тому, щоб підтримувати їхню діяльність.
Саме для цього й діє програма відшкодування витрат, завдяки якій громадські організації та спортивні клуби можуть отримувати фінансову підтримку з міського бюджету.
ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНОГО СПРЯМУВАННЯ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ ФІНАНСОВУ ПІДТРИМКУ ВІД МІСТА
— Як працює програма, хто може отримати фінансування і про які суми йдеться?
На підтримку може претендувати будь-яка громадська організація фізкультурно-спортивного спрямування, яка систематично займається з дітьми, має власну або орендовану спортивну інфраструктуру, а її вихованці беруть участь у змаганнях з офіційно визнаних видів спорту.
Для нас важливо підтвердити, що діти справді займаються спортом. Таким підтвердженням є участь у змаганнях хоча б міського рівня. При цьому не має значення, яке місце посіла дитина.
У такому разі організація отримує фінансування з розрахунку 300 гривень на місяць за кожну дитину. Якщо вихованці посідають призові місця, сума збільшується до 500 гривень. Кошти виплачуються одноразово наприкінці року.
На перший погляд, це невеликі суми. Але якщо в організації займається багато дітей, за рік накопичується досить відчутна фінансова підтримка.
Важливо, що ці гроші отримують не батьки й не діти, а безпосередньо громадська організація — на забезпечення своєї статутної діяльності.
— Скільки спортивних клубів уже скористалися цією програмою?
Коли ми тільки її запускали, програмою зацікавилися понад 120 громадських організацій. Ми зустрілися з їхніми представниками, пояснили умови участі та відповіли на запитання. Однак у перший рік лише дві організації змогли виконати всі вимоги й отримати фінансування.
Частина клубів не відповідає встановленим критеріям. Інших зупинила складність самої процедури. Для декого стало несподіванкою й те, що батьки знатимуть про фінансування, яке отримує клуб.
Але вже на другий рік фінансування отримали вісім організацій. Зараз, до 1 листопада триває прийом заявок, і ми розраховуємо, що цього року учасників буде ще більше.
Юлія Хан: «Спільно з Федерацією легкої атлетики України нам вдалося виграти грант на оновлення легкоатлетичного покриття стадіону „Спартак“».
ДЮСШ КИЄВА МОЖУТЬ ОФІЦІЙНО ВПРОВАДЖУВАТИ ДОДАТКОВІ ПЛАТНІ ПОСЛУГИ
— А наскільки така модель підтримки спортивних клубів ефективна порівняно з традиційним фінансуванням дитячо-юнацьких спортивних шкіл?
Я б сказала, що це просто інший підхід. Причому принципово інший. Місто надає спортивним клубам додаткову фінансову підтримку, від якої виграють і самі організації, і діти, і їхні батьки. Адже завдяки цим коштам клуби можуть стримувати зростання вартості тренувань або принаймні не підвищувати її настільки суттєво.
Ми розуміємо, що сьогодні дорожчає все: оренда приміщень, утримання спортивної інфраструктури, обладнання. Тому навіть така допомога може бути відчутною для клубів.
Ми збираємо й аналізуємо статистику, яка згодом допоможе оцінити ефективність такого підходу. І, можливо, цей досвід підкаже, як мають змінюватися самі дитячо-юнацькі спортивні школи.
— А що саме потрібно змінювати в роботі київських дитячо-юнацьких спортивних шкіл на Вашу думку і які зміни вже відбуваються?
Знаєте, було б неправильно говорити, що нинішня система застаріла і її потрібно повністю змінити. Вона працює, має міцну основу. І дуже важливо, щоб у прагненні щось реформувати ми не зруйнували те, що вже є, і не втратили саму систему дитячого спорту.
Але чи потрібно впроваджувати нові підходи? Безумовно. Як саме вони розвиватимуться — покаже час. Наприклад, у наших спортивних школах уже передбачена можливість надавати офіційні платні послуги. Це дозволяє закладам отримувати додаткові кошти й самостійно забезпечувати хоча б частину своїх потреб.
Ідеться про найпростіші речі — спортивний інвентар, тренувальні нагрудники чи конуси для футболістів. Зараз, щоб придбати такі речі за бюджетні кошти, потрібно пройти тривалу процедуру: запланувати видатки, подати заявку, дочекатися фінансування та закупівлі. Іноді все це розтягується майже на рік.
А інвентар потрібен уже сьогодні. І що відбувається на практиці? Батьки просто збирають гроші й купують необхідне самі.
Тому можливість отримувати додаткові надходження від платних послуг — це один зі способів зробити спортивні школи більш самостійними й дати їм змогу оперативно вирішувати такі питання.
СПОРТИВНА ШКОЛА «ПОДІЛ» ПЕРШОЮ ПОЧАЛА ЗАЛУЧАТИ ТРЕНЕРІВ НА ТРУДОВІ ДОГОВОРИ
— Що на практиці є такими платними послугами?
Тут не йдеться про те, щоб просто запровадити додаткову плату для батьків. Ми говоримо про зміну самого підходу.
Є діти, які вже займаються спортом на певному рівні, демонструють результати, і місто фінансує їхню підготовку. Водночас є діти, чиї батьки фактично вже платять тренерам за заняття, хоча сама спортивна школа фінансується з бюджету Києва. Тому ми вирішили створити механізм, який дозволить зробити такі платежі офіційними та прозорими.
Першими цей підхід запровадили футболісти — спортивна школа «Поділ». Вона почала залучати тренерів за трудовими договорами. Батьки офіційно оплачують тренувальні послуги, школа надає спортивну інфраструктуру, а тренери отримують офіційну оплату за свою роботу.
При цьому зберігається можливість займатися спортом за кошти міського бюджету. Але якщо батьки оплачують певні тренування, вони чітко розуміють, за що саме платять, скільки отримує тренер і куди спрямовуються ці кошти.
Зараз такий підхід поступово впроваджують й інші заклади. Зокрема, футбольна школа «Козак» також переходить на таку модель роботи.
І що важливо — самі представники спортивних шкіл говорять, що хочуть працювати відкрито, щоб усі платежі були офіційними та прозорими. Ми розробили для цього відповідний механізм.
Але поки що перехід добровільний. Ми не можемо змусити всі спортивні школи працювати за такою моделлю, адже на загальнодержавному рівні поки немає єдиного підходу до цього питання. Якщо такі зміни відбуватимуться на державному рівні, ми, звісно, їх підтримуватимемо.
— Як фінансуються дитячо-юнацькі спортивні школи з міського бюджету. Які видатки є пріоритетними?
Тут неможливо назвати якусь єдину суму для всіх шкіл, адже їхні потреби дуже різняться. Усе залежить від того, чи має школа власну спортивну інфраструктуру, чи орендує приміщення, і в кого саме — у комунальних, державних або приватних установ.
Важливу роль відіграє і кількість тренерів, їхнє навантаження. Адже саме відповідно до тренерських годин формуються групи дітей і розраховується заробітна плата.
Тому першочергово фінансуються захищені статті видатків — заробітні плати. Далі йдуть витрати на утримання інфраструктури, оренду приміщень, комунальні послуги. Також передбачаються кошти на навчально-тренувальні збори.
А от на закупівлю спортивного інвентарю та форми зараз залишається мінімум коштів. Фактично такі витрати доводиться відкладати, оскільки пріоритети в умовах війни дещо змінилися.
До того ж постійно зростає вартість комунальних послуг. Тому ми змушені перерозподіляти кошти всередині бюджетів спортивних шкіл, збільшуючи фінансування тих статей, які сьогодні є першочерговими.
НОВІ СПОРТИВНІ ОБ‘ЄКТИ КИЇВ ПОКИ НЕ БУДУЄ
— А чи можуть спортивні школи отримати кошти на ремонт або розвиток інфраструктури?
Так, звісно. Спортивні школи подають відповідні заявки. Насамперед ідеться про ремонт наявних об’єктів, причому пріоритет надається тим, де є укриття.
Щодо будівництва нових спортивних об’єктів, то зараз таких проєктів немає. Водночас є об’єкти, будівництво яких розпочали раніше, але згодом призупинили. Фактично вони залишаються замороженими.
Але на сьогодні понад 90% коштів спрямовується саме на утримання того, що вже є.
— Якби бюджет дозволяв, які три спортивні об’єкти ви насамперед збудували або реконструювали б у Києві?
Передусім я б провела повну реконструкцію спортивного комплексу «Спартак». Майже три роки тому він нарешті перейшов у комунальну власність. До цього комплекс належав профспілкам і протягом багатьох років поступово занепадав.
Зараз завдяки фінансуванню з міського бюджету та власним надходженням спортивного комплексу ми поступово його відновлюємо. Люди бачать позитивні зміни, долучаються до розвитку комплексу, допомагають і благодійні фонди. Зокрема, там уже працює реабілітаційний центр, де ветерани можуть безоплатно проходити заняття з кінезітерапії. Але найбільше хотілося б реконструювати саме стадіон «Спартак», адже це місце, де можуть розвиватися різні види спорту.
Другий об’єкт — фізкультурно-оздоровчий комплекс на Райдужному масиві. Там зараз триває часткова реконструкція, і дуже хотілося б нарешті завершити всі роботи, щоб комплекс повноцінно запрацював.
І третє — це льодова арена. Я дуже хочу, щоб у Києві з’явився сучасний повноцінний комплекс для льодових видів спорту.
Зокрема, було б чудово, якби держава передала місту спортивний комплекс «Авангард» на Дорогожичах. Тоді ми могли б створити там сучасну льодову арену, де і фігуристи, і хокеїсти мали б належні умови для тренувань та розвитку.
ОНОВЛЕННЯ ЛЕГКОАТЛЕТИЧНОГО ПОКРИТТЯ СТАДІОНУ «СПАРТАК» ПРОВЕДУТЬ ЗА ГРАНТОВІ КОШТИ
— Чи вдається залучати міжнародні гранти та допомогу партнерів для відновлення спортивної інфраструктури Києва?
Ми постійно над цим працюємо. Іноді здається, що вже майже досягли домовленостей, але потім доводиться повертатися на кілька кроків назад. А буває, що всі необхідні етапи пройдено, проте реалізація проєкту затримується.
Наприклад, спільно з Федерацією легкої атлетики України нам вдалося виграти грант на оновлення легкоатлетичного покриття стадіону «Спартак». Проєкт передбачає повну заміну покриття та досить великий обсяг супутніх робіт.
Ми потрапили до десятки стадіонів світу, які відібрала міжнародна легкоатлетична організація для участі в цій програмі. Роботи мали розпочатися ще цього року, але поки що процес призупинився. Можливо, це пов’язано з погіршенням безпекової ситуації в Україні, хоча точної причини ми наразі не знаємо.
Зараз намагаємося з’ясувати, чи це питання черговості реалізації проєктів, чи рішення пов’язане саме з безпековими ризиками. У будь-якому разі ми не хочемо втрачати цю можливість і продовжуємо працювати з партнерами.
Також шукаємо фінансування для відновлення басейну на території «Спартака». Він зараз не працює, але сама чаша збереглася в хорошому стані, без тріщин, тому басейн цілком реально відновити.
Тож ми відкриті до співпраці й продовжуємо шукати партнерів, які могли б долучитися до реалізації таких проєктів.
КИЇВ ШУКАЄ МОЖЛИВІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ГО, ЯКІ РОЗВИВАТИМУТЬ ВЕТЕРАНСЬКИЙ СПОРТ
— Ви згадали про ветеранів, які можливості для занять спортом і фізичної реабілітації Київ сьогодні пропонує їм?
Наш департамент займається ветеранським спортом лише частково. Минулого року в Києві створили комунальне неприбуткове підприємство «Мілітарі Спорт», яке безпосередньо працює над розвитком масового спорту серед ветеранів. Ми розраховуємо, що згодом захисники, які починають із таких занять, зможуть переходити до регулярних тренувань, а ті, хто прагне високих результатів, — до спорту вищих досягнень.
Зараз значну роль у розвитку ветеранського спорту відіграють громадські організації. Вони проводять тренування, організовують змагання, до яких ветерани можуть долучатися безоплатно.
І що важливо, навколо цих організацій формуються ветеранські спільноти. Люди об’єднуються за інтересами, знаходять однодумців, підтримують одне одного. Багато військових частин і підрозділів також створюють власні ветеранські спортивні осередки.
Ми співпрацюємо з громадськими організаціями в проведенні спортивних заходів, і ветерани активно до них долучаються. Це напрямок, який реально працює. Водночас зараз опрацьовуємо можливість надання безпосередньої фінансової підтримки ветеранським громадським організаціям. Певні напрацювання вже є, але поки не хотіла б забігати наперед, адже остаточних рішень ще немає.
Найближчим часом плануємо знову зустрітися з представниками цих організацій, обговорити їхні потреби та зрозуміти, що нам варто змінити в наших підходах, аби така підтримка була справді ефективною.
— А якщо ветеран чи ветеранка хоче хочуть займатися спортом професійно та виступати на міжнародних змаганнях?
Цей напрямок у нас уже активно розвивається. Йдеться про ветеранів, які брали участь в «Іграх нескорених» (Invictus Games), «Іграх воїнів» (Warrior Games) та інших змаганнях, а тепер хочуть рухатися далі — готуватися до Паралімпійських, Дефлімпійських ігор і представляти Україну на міжнародній арені.
Я впевнена, що наша країна матиме там дуже сильних представників. Адже серед наших ветеранів є надзвичайно потужні спортсмени, які вже демонструють високі результати на міжнародних змаганнях. Тому ми системно працюємо над розвитком спорту вищих досягнень серед ветеранів, організацією регулярних тренувань і підготовкою до змагань.
Водночас поступово розвиваємо й напрямок залучення ветеранів до спорту як засобу соціалізації. Також активно включаються федерації.
Ми вже обговорювали таку можливість із дитячо-юнацькими спортивними школами. Зрозуміло, що в них є власний навчально-тренувальний процес, тому не завжди можна знайти вільний час. Але деякі школи вже надають можливість ветеранам тренуватися у вільні години.
Поки що таких прикладів небагато, і вони стосуються лише окремих видів спорту. Значною мірою це тримається на ініціативі самих тренерів, які фактично на волонтерських засадах приділяють свій час заняттям із ветеранами.
Інтерв’ю з Юлією Хан, директоркою Департаменту молоді та спорту КМДА, у студії
Читайте також:
- «Вчителі фізичної культури можуть опанувати нові цифрові компетентності».
Ірина ГЛАВАЦЬКА
