Художник Дмитро Нагурний (1946-2019). Фото з родинного архіву митця, обробка: ШІ
У своїх полотнах митець створив особливий художній всесвіт, де майже документальна точність у зображенні предметного світу гармонійно співіснує з ірраціональним, таємничим та глибоко духовним виміром.
До 80-річчя від дня народження видатного українського живописця, графіка та майстра монументального мистецтва Дмитра Нагурного у Києві презентували масштабну експозицію «Віддзеркалення».
Вона охоплює понад пів століття творчих пошуків митця — від студентських штудій 1960-х років до пізніх філософських полотен 2010-х.
Виставка охоплює понад 4 десятиліття творчості Дмитра Нагурного. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
«Вечірній Київ» завітав до столичної галереї «НЮ АРТ» та поспілкувався з директоркою галереї Євгенією Білоусовою про життєвий і творчий шлях видатного художника.
Ольга Нагурна та Євгенія Білоусава на відкритті артпроєкту. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
«Більшість митців, знайшовши свій успішний стиль чи комерційно вигідну формулу, зупиняються на ній, адже це забезпечує впізнаваність і стабільність. Дмитро Нагурний був зовсім іншим — він змінювався та експериментував усе життя. Навіть у поважному віці, коли багатьом майстрам суто фізично важко працювати за мольбертом чи з олією, він до останніх днів залишався у постійному художньому пошуку. Це вражає та надихає», — розповідає Євгенія.
Ранні пошуки та спадкоємність професії
У нижній залі представлена графіка художника. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
Творча доля Дмитра Нагурного була визначена змалку, адже він зростав у родині художника і рано увійшов у творче коло. Свій перший автопортрет митець написав ще у 14-річному віці. Далі були роки творчого становлення: навчання у Львівському поліграфічному інституті, де він здобув ґрунтовну освіту з дизайну книг та книжкової графіки, та вступ до київського художнього вишу.
Ранній автопортрет митця, створений у 20 років. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
Знаковою віхою стало навчання у майстерні геніальної Тетяни Яблонської, яка ретельно відбирала винятково талановитих молодих митців для плекання їхньої індивідуальності. Сама Яблонська одразу розгледіла високий потенціал Нагурного.
На виставці ранні роки представлені не лише студентськими штудіями й навчальними рисунками, а й авангардними плакатами для кінематографу, книжковою графікою та експериментальними колажами 1970–1980-х років, які демонструють, що вже на початку шляху художник володів винятковим відчуттям форми й кольору.
Беззмінна муза та гармонія тандему
Портрет Ольги Нагурної. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
Особливою теплотою та світлом просякнута лірична лінія екпозиції. Як відомо, усі жіночі образи на полотнах Нагурного — від алегоричних і міфологічних композицій до побутових сцен — це уособлення його дружини та музи Ольги.
«У цього подружжя був дивовижний життєвий тандем. Вона створювала для нього вдома справжній затишок та ідилію, ставши для нього беззмінним натхненням. Всі жіночі постаті в його творчості — це Ольга. Водночас для цієї виставки дружина митця змогла довірити нам лише частину робіт, зізнавшись: „Я просто не можу віддати всі картини, адже в кожній із них є Дмитро, а віддати його всього я не можу“. Тому ця експозиція — ще й дуже особиста та зворушлива історія пам’яті», -зазначає Євгенія.
Чорнобильський виклик та концепція «віддзеркалень»
Переломним для творчості митця став 1986 рік та аварія на ЧАЕС. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
Переломним етапом у житті та світогляді Дмитра Нагурного став 1986 рік. Він кілька разів їздив до Чорнобиля, з гелікоптера та безпосередньо на землі документував катастрофу, створивши серію емоційних портретів ліквідаторів.
Перенесена променева хвороба та тривале лікування привела художника до глибокого переосмислення буття. Саме тоді у його малярстві визріло поняття «віддзеркалень» — усвідомлення існування «невидимих чинників» (наприклад, радіації), які, залишаючись непомітними для ока, здатні докорінно змінювати людський світ і матерію.
Сакральний монументалізм та київський якір
Сакральна тема є однією з найбільш знакових для творчості митця. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
Вагому частину спадщини художника становить сакральне мистецтво. Грандіозною сторінкою цієї практики став собор Святої Трійці у місті Радовиш (Північна Македонія). Вигравши міжнародний конкурс, у 2000 — 2003 роках Дмитро Нагурний практично самотужки розписав близько 700 квадратних метрів вівтарної частини собору, спираючись на традиції київської монументальної школи та славетну «Євхаристію» із Софії Київської.
Попри 12 років виставкової діяльності в німецькому Аахені та численні пропозиції залишитися за кордоном, художник завжди повертався додому. Київ був для нього сакральним місцем і головним джерелом натхнення. Також уперше з 1988 року в галереї експонується його унікальна «німецька» робота із зображенням мінори та вікна, присвячена пам’яті про єврейські погроми.
Побачити артпроєкт можна до 14 листопада. Фото: Сергій Мазураш для галереї «НЮ АРТ”/Facebook
«Нинішня виставка творів Дмитра Нагурного є не просто підсумковою ретроспективою до ювілею, а щирим портретом митця-інтелектуала. Вона показує майстра, який зумів поєднати високу академічну школу, авангардні експерименти, сакральну глибину та незламну любов до життя», -підсумувала свою розповідь Євгенія Білоусова.
Виставка «Дмитро Нагурний. Віддзеркалення»
- Коли: до 14 листопада 2026 року, вівторок–п’ятниця — 11:00–18:00, субота — 12:00–16:30 (неділя та понеділок — вихідні);
- Де: Галерея «НЮ АРТ», вулиця Михайла Грушевського, 28/2
- Вхід вільний.
До теми: Палітра вражень від Дмитра Нагурного: у столиці демонструють самобутні твори відомого митця.
Тетяна АСАДЧЕВА
