
Шишки модрини Сибірської. Ілюстративне фото
Науковці НПП «Голосіївський» провели чергове спостереження за столітніми колекціями лісовода Вінтера, що ростуть у Пуща-Водицькому лісництві, території якого входять до складу Голосіївського заповідника.
Науковці дослідили, як чужорідні види дерев здатні витримувати місцевий клімат століттями, а які виявляються вразливими до довгострокових кліматичних змін і захворювань. Ці дані також можуть лягти в основу планування заходів по боротьбі з чужорідними видами, якщо їх експансія становитиме загрозу для місцевого біорізноманіття.
Які дерева є унікальними й становлять «Колекцію лісовода Вінтера» на території НПП «Голосіївський». Колекція Вінтера — це ботанічна пам’ятка природи місцевого значення площею 0,3 га, яка розташована в Пуща-Водицькому лісництві Святошинського ЛПГ, землі якого входять до складу Національного природного парку.
Дана колекція це ділянка лісу з групою посаджених у 1910-1917 рр. С.В.Вінтером інтродуцентів — 2 дерева сосни Вейтутової (Pinus strobus) і 4 дерева модрини сибірської (Larix sibirica).
«Важливо зазначити, що це єдине місце зростання саме цих двох видів дерев на всій території Парку, адже на інших ділянках Парку трапляється лише модрина європейська (Larix decidua), а сосна Веймутова також не є природним видом», — розповіли у НПП «Голосіївський».


Під час дослідження експериментальної ділянки фахівці виявили різну долю дослідних екзотів.
Повідомляється, що усі дерева Модрини сибірської почуваються чудово, активно ростуть та чудово адаптувалися до місцевих умов. Дерева, чия батьківщина — Монголія та Сибір, де вони досягають 24-30 м заввишки та до 116 см у діаметрі, у колекції Вінтера досягає більше 20 м у висоту та до 82 см у діаметрі стовбура. Це унікальне хвойне дерево, яке щороку повністю скидає хвою на зиму. Деревина модрини вирізняється винятковою важкістю, твердістю та високою механічною міцністю. Вона володіє феноменальною природною стійкістю проти гниття і здатна століттями зберігатися навіть у воді.
Науковці заповідника констатували, що обидва дерева Сосни Веймутової, на жаль, повністю всохли: перше загинуло у 2004 році, а друге — у 2012 році. Це північноамериканський вид (де досягає 75 м заввишки та 100–180 см у діаметрі), що вирощується в Європі понад 260 років і названий на честь лорда Веймута (Weymouth), який привіз її насіння до Англії на початку XVIII століття. Дерево вирізняється зеленувато-сірою корою та м’якою, майже сріблястою хвоєю у пучках по 5 штук. В умовах Полісся вид часто потерпає від грибкових хвороб (зокрема пухирчастої іржі) та виявився чутливим до зміни клімату.
Читайте також:
У київському парку «Голосіївський» встановили нові знаки щодо заборони проїзду: які штрафи за порушення
Катерина НОВОСВІТНЯ
