Експозиція до 120-річчя «Вечірнього Києва» на станції метро «Золоті ворота». Фото: Олексій Самсонов
У вестибюлі станції метро «Золоті ворота» відкрили фотовиставку, присвячену 120-річчю від виходу першої вечірньої газети в Києві. На десяти стендах зібрали архівні шпальти, історичні світлини та матеріали про події, які стали знаковими для столиці й України.
У четвер, 17 вересня, у вестибюлі станції метро «Золоті ворота» було людно. Попри неспокійну ніч і ранкові обстріли столиці, кияни та гості міста прийшли на відкриття виставки, присвяченої 120-річній історії «Вечірнього Києва».
В експозиції — десять стендів з історичними номерами «Вечірки» та публікаціями про події, які сьогодні вже стали частиною історії Києва й України: відкриття мосту Патона, запуск першої лінії столичного метро, аварія на ЧАЕС, Биківнянська трагедія, проголошення Незалежності, три революції на Майдані та сучасне життя міста під час великої війни.
Це вже друге представлення ювілейної експозиції цього року. У червні її вперше відкрили у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка.
На відкриття виставки на «Золотих воротах» прийшли представники столичної влади, журналісти, освітяни, студенти та кияни, багато з яких добре пам’ятають часи, коли за свіжим номером «Вечірнього Києва» стояли черги біля кіосків «Союздруку».
Особливою сторінкою в історії видання стали кінець 1980-х та початок 1990-х років. За часів перебудови гостру й демократичну «Вечірку» передавали з рук у руки, а її наклад сягав 576 тисяч примірників. Газету читали далеко за межами Києва — в інших регіонах України, республіках тодішнього СРСР та українській діаспорі за кордоном.
Фотовиставка триватиме до 5 жовтня
Саме тоді видання почало порушувати теми, які радянська преса замовчувала або спотворювала десятиліттями. «Вечірній Київ» писав про привілеї партійно-державної номенклатури, а у 1988 році журналісти Олександр Швець і Юрій Прилюк одними з перших у СРСР порушили тему масових поховань у Биківнянському лісі й поставили під сумнів офіційну радянську версію про їхнє походження.
Окремі сторінки архіву сьогодні сприймаються майже як розмова крізь десятиліття. Публікації, які свого часу були реакцією на актуальні події, тепер стали документами епохи — і водночас показують, що деякі суспільні дискусії залишаються актуальними через багато років.
Після проголошення Незалежності «Вечірній Київ» продовжив виходити як одне з найпомітніших міських видань. Останній номер комунальної друкованої газети вийшов 29 листопада 2018 року після реформи з роздержавлення ЗМІ. Водночас історія бренду не завершилася: щоденну інформаційну роботу продовжило цифрове видання «Вечірній Київ», а з 2024 року друкована версія виходить як медіапроєкт Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Сьогодні інтернет-видання входить до структури комунального підприємства «Київінформ». За рік сайт «Вечірнього Києва» збирає понад 50 мільйонів переглядів, а матеріали видання у соціальних мережах — понад 100 мільйонів.
Олеся Зубрицька
Директорка Департаменту суспільних комунікацій КМДА, депутатка Київради (фракція «УДАР») Олеся Зубрицька нагадала, що перший випуск тоді ще «Вечірньої газети» побачив світ у січні 1906 року. Через висвітлення революційних подій у Російській імперії майже весь наклад конфіскували та знищили, а редакцію звинуватили у «шкідливому напрямі».
«За 120 років „Вечірній Київ“ пережив різні періоди — газету цензурували, закривали, а згодом вона знову відновлювала роботу. Водночас видання залишалося одним із головних інформаційних майданчиків столиці, який розповідав киянам про найважливіші події міського життя. Газета однією з перших почала говорити про Биківнянську трагедію та відкривати правду про Чорнобильську катастрофу», — розповіла Олеся Зубрицька.
За її словами був не лише інформаційним, а й важливим культурним майданчиком. У різні роки на його сторінках публікувалися Юрій Яновський, Олександр Довженко, Павло Загребельний, Андрій Малишко, Микола Бажан, Олесь Гончар та інші відомі українські автори.
Вікторія Муха
Генеральна директорка Музею історії міста Києва, депутатка Київради (фракція «УДАР») Вікторія Муха назвала «Вечірку» найстаршим чинним періодичним виданням столиці.
«Упродовж 120 років «Вечірній Київ» фіксував життя столиці в дуже різні періоди — і в часи стрімкого розвитку, і в роки великих випробувань, суспільних змін та відновлення. На його сторінках залишилися не лише великі події, а й повсякденне життя міста, його культура, розбудова, люди, які працювали, творили й змінювали Київ.
Тому історія «Вечірнього Києва» — це значно більше, ніж історія одного видання. Це частина історії самого міста, його пам’яті й поколінь киян, які жили тут у різні часи. І дуже важливо, що сьогодні ця історія не просто зберігається в архівах, а продовжується в сучасному форматі й залишається доступною для нових поколінь читачів», — зазначила Вікторія Муха.
Вона побажала журналістам «Вечірки» лише гарних новин, найголовніша з яких — перемога України.
Друковану версію «Вечірнього Києва» сьогодні готують студенти факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Для майбутніх журналістів це не лише можливість працювати з реальним виданням, а й долучатися до бренду зі 120-річною історією. Щоденний новинний цикл водночас залишається за цифровою редакцією.
Євген Лопушинський
Саме співпрацю з університетом виконувач обов’язків директора КП «Київінформ» Євген Лопушинський називає важливою для продовження традиції видання та залучення молодих журналістів.
«Сьогодні кияни мають можливість побачити частину 120-річної історії «Вечірнього Києва» на виставці, підготовленій у співпраці з Департаментом суспільних комунікацій КМДА та Київським столичним університетом імені Бориса Грінченка.
Журналісти видання в різні часи неодноразово зазнавали утисків і репресій за свою професійну діяльність. Попри це, «Вечірка» збереглася й продовжує працювати. Я без перебільшення скажу, що протягом 120 років «Вечірка» була і залишається разом із киянами.
Для нас також важливо, що сьогодні історія видання продовжується не лише в цифровому форматі, а й через співпрацю з університетом. До роботи долучаються молоді журналісти, студенти, які вже зараз стають частиною цієї традиції і разом із редакцією фіксують сучасне життя Києва», — зазначив Євген Лопушинський.
Олена Петришин
Головна редакторка інтернет-видання «Вечірній Київ» Олена Петришин наголосила, що для сучасної редакції особливо важливо відчувати зв’язок між архівом і тим, що видання робить сьогодні.
«Сьогодні «Вечірній Київ» — це вже цифрове медіа: сайт, соціальні мережі, відео, щоденна комунікація з читачем. Але варто пам’ятати: те, що ми сьогодні помітимо, назвемо важливим і зафіксуємо, через роки теж може стати документом епохи.
Днями історик і журналіст Вахтанг Кіпіані звернув увагу, що ще на початку 1991 року на сторінках «Вечірнього Києва» обговорювали ідею Пантеону визначних українців. Минуло понад три десятиліття, а ця тема сьогодні знову перебуває в центрі суспільної дискусії.
У цьому, мабуть, і є особлива цінність архіву: він показує, що великі розмови не закінчуються разом із газетним номером. Вони можуть повертатися через десятиліття і набувати нового змісту. А наше завдання сьогодні — так само уважно фіксувати свій час, розуміючи, що колись за цими матеріалами теж читатимуть історію Києва й України».
Саме ця відповідальність перед майбутньою пам’яттю міста залишається спільною для різних поколінь «Вечірки». Змінювалися формати, наклади й технології: від вечірньої газети, за якою кияни стояли в чергах, до сайту, соціальних мереж і відео, які сьогодні бачать мільйони користувачів. Але незмінним залишається саме завдання — фіксувати життя міста і людей у ньому.
Надія Фіголь
Декан факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка та шеф-редактор газети «Вечірній Київ» Надія Фіголь наголосила на важливості збереження друкованого формату.
«Колись я мріяла, щоб газету повністю випускали студенти. Ця мрія здійснилася у 2024 році. Ми щиро вдячні за довіру, яку нам надали. Газета стала чудовим майданчиком для практики наших студентів, які не тільки пишуть статті, а й долучаються до редагування та випуску газети», — сказала вона.
Саме університетська співпраця дозволила повернути друковану «Вечірку» вже в іншій якості — як навчальний медіапроєкт, тоді як щоденна оперативна журналістика видання повністю перейшла в цифровий простір. Ще під час першого відкриття виставки в червні її організатори наголошували, що молоді журналісти вже сьогодні долучаються до продовження історії бренду.
Місцем для ювілейної фотовиставки, яка триватиме до 5 жовтня, невипадково обрали станцію метро «Золоті ворота». Це історичний центр столиці, а великий пасажиропотік дає змогу побачити експозицію не лише запрошеним гостям, а тисячам киян, які щодня проходять через станцію.
І в цьому є ще один символічний зв’язок із самою історією «Вечірнього Києва»: видання, яке десятиліттями було частиною щоденного життя міста, сьогодні розповідає свою історію просто в його просторі — серед людей, для яких воно й працювало всі ці роки.
Олександр ГАЛУХ, Олексій САМСОНОВ (фото)
