На узвозі зібрано понад 350 унікальних зліпків видатних діячів світу. Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Збірку почали формувати ще 2002 році. Нині — це одна з найбільших і найдивовижніших у світі колекцій посмертних масок — зліпків, які назавжди зупинили час на обличчях людей, що змінювали хід історії.
Нещодавно в Музеї Однієї Вулиці на Андріївському узвозі відкрили для огляду унікальну виставку посмертних масок видатних діячів України та світу.
На відміну від багатьох іноземних зібрань, які фокусуються переважно на національних героях, київська експозиція об’єднала понад 350 оригінальних зліпків та перших копій, де поруч із Тарасом Шевченком і Лесею Українкою сусідують Данте, Ататюрк та Висоцький.
Про таємниці появи реліквій та детективні історії їхнього пошуку розповідає Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) «Стародавній Київ» на своїй сторінці у Facebook.
Частина експозиції посмертних масок у Музеї Однієї Вулиці. На узвозі зібрано понад 350 унікальних зліпків видатних діячів світу. Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Історія колекції розпочалася у 2002 році, а вже за рік кияни побачили першу, ще камерну виставку. Тоді рахунок ішов на десятки, сьогодні ж у фондах музею зберігається понад 350 унікальних експонатів.
Посмертна маска — це не просто документальний відбиток. Оскільки перші форми з облич померлих знімали професійні, а часто й всесвітньо відомі скульптори, кожен такий відливок є самостійним предметом високого мистецтва.
Маски потрапляють до колекції різними шляхами: від закордонних музеїв, від скульпторів, які самі їх знімали, чи від їх нащадків. Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
«Наша збірка почалася з кількох масок, які ми випадково знайшли в київських художніх майстернях, — згадує директор музею Дмитро Шльонський. — Спочатку купували все підряд, але швидко зрозуміли, що треба тримати планку. Тому згодом вирішили зупинитися виключно на оригіналах або, щонайменше, на перших найраніших копіях з оригінальних форм».
Оригіналом у цьому середовищі вважають перший відливок, зроблений безпосередньо з «живої» форми, знятої з покійного. Серед таких раритетів XIX–XX століть, якими пишається музей, — прижиттєво-посмертні відбитки Кобзаря, видатного швейцарського педагога Іоганна Песталоцці, а також англійського органіста Волтера Перрота. До речі, саме Перрот є автором музичної обробки відомого «Київського кондака», який нещодавно виконували під час церемонії прощання з британською королевою Єлизаветою II.
Детективні хроніки: як експонати потрапляють на узвіз
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Шляхи, якими маски знаходять дорогу до Києва, часто нагадують пригодницькі романи. Деякі речі музею дарують закордонні колеги або нащадки митців. Наприклад, посмертну маску композитора Дмитра Шостаковича передала донька відомого скульптора Нікогайоса Нікогосяна, який особисто працював над її створенням. Маску вірменського живописця Мартироса Сар’яна презентувала музею його онука.
Інші експонати доводиться буквально «полювати» на світових аукціонах — саме на платформі eBay музейникам вдалося викупити згадану маску Волтера Перрота.
Сенсаційна знахідка: посмертна маска Лесі Українки, яка тривалий час вважалася портретом «невідомої жінки» в діаспорі. Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Проте найбільш заплутана й зворушлива історія пов’язана з посмертною маскою Лесі Українки.
Довгі роки цей відливок вважався «маскою невідомої жінки» і зберігався у приватних архівах української діаспори за кордоном. Кілька років тому анонімний меценат передав реліквію до Львівського музею Соломії Крушельницької. Копію для Музею Однієї Вулиці виконав відомий львівський скульптор Петро Дзиндра.
Оскільки обличчя було неймовірно схожим на Лесине, науковці провели масштабну антропологічну та історичну експертизу. Вердикт був сенсаційним: це дійсно посмертна маска Лесі Українки, про існування якої раніше не здогадувався жоден дослідник. Скоріш за все, сестри поетеси вивезли її до Європи під час еміграції, з часом зв’язок поколінь втратився, але генетична пам’ять повернула реліквію додому.
Кобзар навпроти Андріївської церкви
Фото надане ДІАЗ «Стародавній Київ»
Особливе місце в експозиції посідає посмертна маска Тараса Шевченка. Це надзвичайно ранній, а тому дуже чіткий і цінний відлив.
Цікаво, що forma, з якої його зробили, колись належала родичам близького друга поета — художника Олексія Сенчила-Стефановського. Його історична садиба розташовувалася саме тут, на Андріївському узвозі, прямо навпроти величних бань Андріївської церкви. Коло замкнулося: через півтора століття Кобзар повернувся на ту саму вулицю, де колись гостював у друга.
Обличчя цих людей — застиглі, спокійні, позбавлені життєвої метушні — змушують зупинитися. Вони більше не належать своїм епохам, вони належать вічності, доторкнутися до якої можна просто під час прогулянки старим Києвом.
До теми: натхнення у посуді: у столичному музеї Грушевського демонструють колекцію вишуканої порцеляни.
Тетяна АСАДЧЕВА
