Прибутковий будинок Липи Кенініна -унікальна пам’ятка початку ХХ століття. Фотостилізація: ШІ
10 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день Модерну (World Art Nouveau Day). У цей день заведено згадувати визначні шедеври цього стилю в архітектурі, музиці та живописі.
Щороку «Вечірній Київ» традиційно розповідає про найвизначніші архітектурні пам’ятки, зведені у стилі модерн, що формували неповторне обличчя столиці.
Саме до цієї дати варто пригадати одну з найяскравіших пам’яток київської сецесії — прибутковий будинок купця 1-ї гільдії Липи (Літмана) Іцхака Кеніна на розі вулиць Саксаганського та Антоновича.
Архітектурна домінанта історичної місцевості Нова Забудова, загартована часом. Колаж: Оксана Гладкевич
На зламі XIX–XX століть Київ переживав грандіозний будівельний бум, і ця споруда стала справжньою перлиною нового стилю. До 1910 року тут стояла скромна одноповерхова забудова, але Липа Кенін придбав ділянку за 32 тисячі рублів, зніс старі будівлі й уже до серпня 1911 року звів великий двосекційний будинок у формах конструктивного модерну. Він врахував складний рельєф місцевості: сім поверхів із боку вулиці Маріїнсько-Благовіщенської (нині — Панаса Саксаганського) та шість із половиною — з боку Кузнєчної (нині — Володимира Антоновича).
Пам’ятка була зведена у 1911 році, проте ім’я архітектора невідоме. Фото: Тетяна Асадчева
За свідченням дослідників київської історичної забудови, будинок вважався житлом екстракласу: мав автономне опалення з машинним відділенням у підвалі, електричне освітлення, водогін і каналізації.
Парадні сходи виконали з білого мармуру, чорні — з граніту, сходові клітки вимостили плиткою, що імітувала мозаїку, а над ними встановили засклений ліхтар для природного освітлення. На горищі облаштували пральню, під подвір’ям — гігантські підвали. Сам купець Кенін із родиною мешкав у просторій квартирі №28, решту 40 квартир і шість магазинів здавав в оренду.
Інтер’єри будинку. Фото: Сергій Миронов /Vanishing Kiev Telegram
Фото: Сергій Миронов /Vanishing Kiev Telegram
Архітектурні деталі початку ХХ століття. Фото: Сергій Миронов /Vanishing Kiev Telegram
Фото: Сергій Миронов /Vanishing Kiev Telegram
Фото: Сергій Миронов /Vanishing Kiev Telegram
Оскільки оригінальні проєктні креслення в архівах не збереглися, авторство споруди досі не встановлено. Проте цей невідомий майстер володів тонким відчуттям стилю та форми.
Характерною ознакою модерну тут стало віртуозне поєднання різних за формою віконних прорізів: трапецієподібних на верхньому поверсі, фігурних закруглених в еркерах та унікального великого вікна у вигляді замкової шпарини над входом з боку вулиці Панаса Саксаганського.
Скульптурна композиція «Жнива» — символ гармонії з природою. Фото: Володимир Філіппов
Декор в стилі сецесії. Фото: Володимир Філіппов
. Фото: Володимир Філіппов
Квіткове оздоблення фасаду. Фото: Володимир Філіппов
Барельєф «Землеробство» на фасаді будинку. Фото: Володимир Філіппов
Головна художня цінність нової забудови ділянки Кеніна — це рідкісний для Києва приклад використання тематичної монументально-декоративної скульптури в житловій архітектурі початку XX століття. Його архітектурні фронтони прикрашають два масштабні барельєфи, виконані у реалістичній манері з відчутним пластичним впливом імпресіонізму. На симетричному фасаді по вулиці Саксаганського розміщено скульптурний триптих «Землеробство» — фігури Сіяча, Косаря та групи селян на тлі стилізованого саду.
На асиметричному фасаді по вулиці Антоновича над широким прямокутним еркером підноситься самостійне довершене панно «Жнива». Ці сюжети були художнім маніфестом епохи модерну: у часи бурхливої індустріалізації вони нагадували містянам про пасторальний «золотий вік» людства, красу праці та гармонію з природою.
З приходом радянської влади вишукану споруду націоналізували передавши її до житлового фонду київської міськради.
Фото пам’ятки у 1930-х Фото: Вікіпедія
Найстрашніші випробування випали на його долю в роки Другої світової війни, коли внаслідок пожеж 1941–1943 років будівля була суттєво пошкоджена. Вогонь повністю знищив дах, ліфти, сантехніку, оригінальні вікна та двері, а через обвал металоконструкцій завалилися навіть внутрішні поздовжні капітальні стіни з боку обох вулиць. Білі мармурові сходи тоді вціліли лише частково, а з первинного оздоблення вестибюля вціліли лише поодинокі елементи.
Під час повоєнної відбудови первісне планування квартир змінили, а нові міжповерхові перекриття знову виконали з дерева (металеві балки встановили лише між четвертим та п’ятим поверхами).
У 1990-х роках пам’ятку відреставрували врятувавши також і унікальні барельєфи «Землеробство» та «Жнива» що перебували в аварійному стані.
Фасад будинку Кеніна — перлина київського модерну. Фото: Тетяна Асадчева
Сьогодні будинок купця Кеніна залишається однією з найяскравіших архітектурних домінант району. Його фасади прикрашають рослинні мотиви — лілії, троянди, тюльпани, а за міською легендою орнамент із дубового листя нагадує профіль магічного духа лісу.
На верхівці еркера й досі видно ініціали власника — Л.І.К. Кенін, відомий київський купець, залишив по собі не лише розкішний будинок, а й символ доби, коли Київ прагнув бути сучасним і європейським, але водночас зберігав пам’ять про гармонію з природою та красу людської праці.
Читайте також:
- Шедевр київського модерну з вулиці Олеся Гончара.
- Прибуткові будинки Родзянка: шедеври Києва, в яких століття тому вже були першокласні ліфти і «розмовні труби»
- Будинок невтішної вдови: легенди знаменитої кам’яниці.
- Дім Легенд чи Колиска Духа: таємниці будинку барона Гессельбейна у Києві.
Тетяна АСАДЧЕВА
