Павло Іванов
У 2026 році Київ зосередиться на комплексному відновленні водойм, розширенні системи моніторингу повітря та розвитку зелених зон, щоб поступово покращити стан довкілля столиці.
На п’яти столичних водоймах будуть здійснені заходи для досягнення доброго стану води. До слова саме відновлення водних об’єктів Київ визначив одним із екологічних пріоритетів на 2026-й. Місто переходить до нового підходу: не просто механічне очищення, а комплексна ревіталізація, яка допоможе прибрати «цвітіння», зменшити замулення і поступово покращити якість води.
Водночас робота триває по всіх напрямах збереження довкілля. Йдеться і про розширення системи моніторингу якості атмосферного повітря, і про оновлення зелених зон, і про нові підходи до утримання міського простору.
Що очікує на довкілля столиці у 2026 році, які головні виклики стоять перед містом і які рішення вже впроваджуються — для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» поговорили з Павлом Івановим, директором Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА.
Під час інтерв’ю
НАЙБІЛЬШИМ ЗАБРУДНЮВАЧЕМ КИЇВСЬКОГО ПОВІТРЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ АВТОТРАНСПОРТ
— Павле Сергійовичу, хочу почати з якості повітря. Цієї зими генератори працювали буквально всюди, плюс обстріли, пожежі — усе це не може не впливати на повітря в місті. Що сьогодні показують дані моніторингу?
— Ситуація з якістю повітря у Києві, звісно, не ідеальна — як і в будь-якому великому місті. Ви праві, виклики воєнного часу не йдуть на користь довкіллю, та все ж основним джерелом забруднення повітря, як і раніше лишається автомобільний транспорт. За різними оцінками, він дає від 80 до 90% усіх викидів у місті. Це типова проблема великого мегаполіса — трафік не зменшується, а стан багатьох авто і якість пального, на жаль, не завжди відповідають стандартам.
Якщо ми говоримо про фактори, пов’язані з війною, то маємо розуміти, що під час відключень електроенергії у місті одночасно працюють тисячі генераторів — дизельних і бензинових. На відміну від автомобілів, вони не мають складних систем очищення викидів і часто стоять просто поруч із людьми — біля будинків, кафе, магазинів. Це створює локальні зони з дуже високою концентрацією чадного газу і продуктів згоряння.
Другий фактор — робота енергосистеми в аварійних режимах. Через обстріли і дефіцит потужностей інколи використовуються резервні види палива, які є менш екологічними, ніж газ.
І ще один важливий момент — це пожежі. Торфовища, ліси в області, часто пошкоджені або заміновані через бойові дії, і їх складніше гасити. Саме вони нерідко стають причиною туману чи задимлення, особливо вранці.
Водночас, якщо говорити про цифри, за даними міської системи моніторингу приблизно 80% часу на рік повітря в Києві залишається на низькому або дуже низькому рівні забруднення. Тобто фактично близько 300 днів на рік кияни дихають чистим або задовільним повітрям.
Пост моніторингу атмосферного повітря
У МІСТА НЕМАЄ ПОВНОВАЖЕНЬ ПЕРЕВІРЯТИ ПІДПРИЄМСТВА, ЯКІ МОЖУТЬ ЗЛОВЖИВАТИ ВИКИДАМИ
— Ви не згадали серед джерел забруднення повітря підприємства, які часто працюють із порушенням норм. Одне з таких нещодавно було викрите на Подолі. І припускаю, воно не єдине у місті. Чи є у міста інструменти впливати на такі заводи?
— Щодо заводу на Подолі — йдеться про підприємство, яке займалося переробкою кольорових металів, зокрема плавкою алюмінію. Насправді цю історію почали розслідувати ще кілька років тому, коли я працював у Державній екологічній інспекції.
Це була велика і складна робота разом із Національною поліцією та Офісом Генерального прокурора. Тоді, за участі попереднього керівника Департаменту Олександра Возного, було призупинено дію дозволу на викиди.
Нещодавно правоохоронці повідомили про підозру керівнику підприємства — йдеться про завдання значної шкоди довкіллю. Далі рішення — за судом.
Якщо ширше, то в Києві є й інші проблемні підприємства — зокрема асфальтобетонні заводи. Вони працюють сезонно, і коли починається активний період, ми знову отримуємо скарги від мешканців через викиди.
Але тут є важливий нюанс. Під час воєнного стану законодавство змінилося: підприємства можуть отримувати дозвіл на викиди за спрощеною, декларативною процедурою. На практиці це виглядає так: підприємство подає декларацію через Міністерство цифрової трансформації, отримує підтвердження — і на цій підставі воно вже може працювати.
При чому, контролювати, чи дотримується воно екологічних вимог, ми не можемо, контроль і перевірки здійснює винятково Державна екологічна інспекція. Ну і якщо вже є ознаки правопорушення — це вже зона відповідальності поліції та прокуратури.
Тому такі питання не вирішуються одним органом. Це завжди спільна робота — міста, Державної екологічної інспекції і правоохоронців. І тільки в такій взаємодії можна реально впливати на ситуацію.
— Давайте ще раз, тобто коли кияни звертаються до департаменту зі скаргами, щодо роботи того чи іншого підприємства, Ваші фахівці все, що можуть — просто передати інформацію Держекоінспекції?
— Ну, фактично так. Департамент не має повноважень проводити перевірки чи притягати до відповідальності. Ми працюємо в межах своїх функцій — реагуємо, аналізуємо, звертаємося до відповідних органів.
Можу навести приклад. Коли я прийшов працювати в департамент, була ситуація з одним асфальтобетонним заводом. Ми зустрічалися з громадою, яка була занепокоєна викидами, і домовилися діяти в межах наших повноважень.
Звернулися до Міністерства цифрової трансформації з проханням анулювати декларацію, на підставі якої працювало підприємство. І отримали відповідь: порядок видачі таких декларацій є, а от механізму їх анулювання — немає.
Тобто навіть якщо є проблема, не завжди є інструмент, щоб її оперативно вирішити на рівні міста. Але це не означає, що ми нічого не робимо.
Ми вже звернулися до профільного Міністерства економки, довкілля та сільського господарства з пропозиціями врегулювати це питання на нормативному рівні. Тобто фактично йдеться про створення механізму, як можна анулювати такі декларації.
Якщо це не буде зроблено на рівні держави, будемо ініціювати це самі — як виконавчий орган міської ради. Можемо підготувати відповідний порядок і передати його на розгляд уряду.
Це не швидкий процес, але ми цим займаємося і, скажімо так, руки не опускаємо.
Під час прямої лінії 15-51
НА СТОЛИЧНІЙ ТРОЄЩИНІ З’ЯВИТЬСЯ НОВА СТАНЦІЯ МОНІТОРИНГУ ПОВІТРЯ
— Розкажіть як у Києві працює система моніторингу атмосферного повітря: хто вимірює, що саме і як ці дані збираються?
— Насамперед варто розуміти, що система моніторингу атмосферного повітря у Києві є частиною державної системи контролю довкілля і працює за стандартами, наближеними до європейських.
Якщо говорити простіше, сьогодні в місті є кілька рівнів вимірювання. Це 7 стаціонарних пунктів моніторингу — вони дають дуже точні дані, і ще 46 індикативних датчиків, які показують ситуацію в режимі реального часу. Загалом понад 50 точок спостереження.
Все обладнання відповідає європейським стандартам — такі ж системи працюють у багатьох містах ЄС. І на сьогодні у Києві — одна з найрозгалуженіших систем моніторингу в Україні.
Що саме вимірюємо — це ключові показники якості повітря: дрібнодисперсний пил, діоксид азоту, озон та інші забруднювачі, які безпосередньо впливають на здоров’я.
Важливо, що ці дані відкриті. Їх можна подивитися в застосунку «Київ Цифровий» — там є індекс якості повітря, так званий AQI. Обираєте найближчу до себе станцію — і одразу бачите актуальну ситуацію. Крім того, інформація доступна на сайті міста, у державній системі ЕкоЗагроза та на міжнародних платформах.
— 7 стаціонарних станцій моніторингу для такого великого міста, як Київ, однозначно, недостатньо. Відомо, що у планах міської влади було суттєве збільшення таких об’єктів, але завадило повномасштабне вторгнення. Чи готовий Київ повернутися до реалізації задуманого?
— Так, ви праві, те, що маємо на сьогодні — це проміжний етап. Відповідно до затвердженої міської Програми моніторингу повітря, у Києві має працювати 17 стаціонарних пунктів.
У 2020–2022 роках місто реалізувало перший етап — встановили 7 референтних станцій. Але через повномасштабну війну і обмеження фінансування подальше розширення довелося призупинити. Наразі департамент працює над тим, щоб знайти можливості і продовжити реалізацію проєкту.
Першою пріоритетною локацією, де має з’явитися нова станція буде Троєщина, у планах розмістити її на проспекті Червоної Калини. Деснянський район є одним із найгустонаселеніших масивів лівого берега, там проживає понад 350 тисяч мешканців, проте він досі залишається «сліпою зоною» референтної мережі.
Другою пріоритетною локацією є пост на правому березі, на проспекті Леся Курбаса. Тут я хотів би роз’яснити, зараз у нас є певний перекіс у системі моніторингу. Фактично всі прилади, які відстежують окремі небезпечні речовини, наприклад, такі як бенз (а)пірен і важкі метали, вони розташовані на лівому березі. Тобто мешканці правого берега сьогодні не мають такого ж системного контролю за цими показниками.
Саме тому для нас важливо добудувати відповідний пост на правому березі — із повноцінним відбором проб. Це дасть можливість отримувати об’єктивні дані про вміст свинцю, арсену, кадмію, нікелю — і в цілому розуміти реальну ситуацію по всьому місту, а не лише по одній його частині.
Тобто нинішня система вже дає розуміння ситуації, але наше завдання — зробити її більш щільною і точною.
— Окрім цих станцій у столиці також розміщені ще 46 індикативних датчиків — але кажуть, вони не такі точні. Це правда?
— Так, це правда, але тут важливо розуміти різницю між цими типами обладнання.
Референтні станції — це професійні пункти моніторингу, які працюють за європейськими стандартами. Вони використовуються для більш точного вімірювання якості повітря. Такі станції оснащені високоточними аналізаторами, які, зокрема, фізично осушують пробу повітря перед вимірюванням. Це важливо, бо дозволяє не враховувати вологу — наприклад, туман — і фіксувати саме концентрацію забруднюючих речовин.
Індикативні датчики працюють за іншим принципом — методом лазерного розсіювання. Вони мають більшу похибку і більш чутливі до погодних умов. Наприклад, при високій вологості або тумані вони можуть показувати підвищений рівень забруднення, тому що реагують не лише на пил, а й на мікрокраплі води в повітрі.
Але їхнє завдання інше. Вони дають оперативну інформацію в режимі реального часу і забезпечують значно ширше покриття по місту. Саме завдяки їм люди можуть швидко перевірити ситуацію у своєму районі, наприклад через застосунок «Київ Цифровий».
Тому ці дві системи не конкурують, а доповнюють одна одну: референтні станції дають точність і базу для офіційних висновків, а індикативні датчики — швидкість і доступність даних для мешканців.
У місті стає все більше ділянок, де ростуть декоративні трави і квіти
ЦЬОГОРІЧ МІСТО ПРИККРАСИТЬ ПОНАД 5 МІЛЬЙОНІВ КВІТІВ
— Зазвичай навесні у Києві триває двомісячник благоустрою, толоки, озеленення. Скільки цього року вже встигли висадити і які плани на сезон?
— Від початку 2026 року комунальні підприємства вже висадили понад 500 дерев і близько 4 тисяч кущів.
Але це лише початок сезону. Загалом цього року плануємо висадити майже 6 тисяч дерев, понад 32 тисячі кущів і більше 5 мільйонів квітів на балансових територіях міста.
Зараз триває підготовчий етап — підприємства закуповують посадковий матеріал, формують локації, де саме буде висадка. Тобто роботи вже йдуть і будуть активно продовжуватися впродовж весни.
— Скільки коштів на ці заходи виділило місто?
— Якщо говорити про конкретні цифри, то у 2026 році на придбання саджанців дерев і кущів для районних комунальних підприємств передбачено 16,8 мільйона гривень.
Окрім цього, зараз готується окреме розпорядження щодо природоохоронних заходів у місті. У його межах на озеленення, а також на облаштування систем поливу і відповідні проєктні роботи передбачено ще 176,2 мільйона гривень.
Тобто загалом йдеться не лише про висадку, а про більш комплексний підхід — із доглядом і розвитком зеленої інфраструктури міста.
МАЙЖЕ 310 ТИСЯЧ ДЕРЕВ ВЖЕ ВНЕСЛИ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ ОНЛАЙН-МАПИ
— Висаджувати нове — це добре, але важливо берегти і те, що вже є. У Києві кілька років тому створили онлайн-мапу дерев. Для чого вона і скільки дерев уже в цьому реєстрі?
— Так, у Києві дійсно створюється електронний реєстр дерев — це частина програми «Цифровий Київ».
Якщо простіше, це база даних, де зібрана інформація про всі дерева, які перебувають на балансі комунальних підприємств. Там є кількісні та якісні характеристики, фотографії, прив’язка до місцевості — тобто ми фактично бачимо кожне дерево в системі.
Для чого це потрібно? Насамперед для контролю і планування. Це дозволяє проводити інвентаризацію зелених насаджень, відстежувати їхній стан, розуміти, де потрібен догляд або заміна, і чітко визначати, хто за це відповідає.
Станом на перший квартал 2026 року вже оцифровано майже 310 тисяч дерев. І ця робота триває — реєстр постійно наповнюється і оновлюється.
— Кожного року соціальні мережі рясніють дописами про нібито неякісну обрізку дерев, це про випадки, коли після обрізки лишається, фактично, стовбур. Чому так відбувається, є якісь правила такої роботи?
— Звісно, наші фахівці працюють за чіткими правилами: у які періоди, як обробляти зрізи, які гілки можна видаляти. Є кілька видів обрізки: формувальна, санітарна і омолоджувальна, і кожна з них має своє призначення.
Те, що люди часто сприймають як «залишили один стовбур», зазвичай і є омолоджувальною обрізкою. Вона застосовується, коли дерево старе або пошкоджене, і це спосіб продовжити його життя.
Щоб підвищити якість цих робіт, у Києві регулярно проводять навчання для працівників — із залученням українських і міжнародних фахівців. Крім того, місто використовує адаптовані європейські стандарти обрізки дерев.
Тобто правила є і вони досить чіткі. Інше питання — як вони виконуються на практиці, і саме це найчастіше викликає реакцію людей.
Ділянка без скошування трави
КИЇВ ЗБІЛЬШУЄ КІЛЬКІСТЬ ДІЛЯНОК БЕЗ СКОШУВАННЯ, ЦЬОГОРІЧ ТАКИХ БУДЕ -108
— Реакцію людей дуже часто викликає ще один вид робіт — скошування трави, коли це робиться в шалену спеку, або коли траву, як кажуть «скошують під нуль».
— Скошування трави — це не «самодіяльність», а регламентований процес. Комунальні підприємства працюють за державними правилами утримання зелених насаджень і міськими правилами благоустрою.
Якщо говорити конкретно, існують чіткі норми. Висота трави не має перевищувати приблизно 5 сантиметрів на партерних газонах, 10 — на звичайних і до 15–20 сантиметрів — на лучних. Відповідно, і скошують її не «під нуль»: зазвичай це 2–4 сантиметри для партерних і 3–5 — для інших типів газонів.
Важливий момент — усе це коригується погодою. У спеку траву спеціально залишають вищою, щоб вона не вигоряла і не пересушувався ґрунт. Більше того, місто навіть рекомендує в такі періоди мінімізувати косіння, щоб зменшити перегрів поверхні і зберегти вологу.
Тобто ідея проста: скошування — це догляд, а не «випалювання» газонів. Але через різні фактори — погоду, техніку або людський фактор — іноді це виглядає не так, як очікують мешканці.
— До речі, останні кілька років Київ впроваджує підхід і збільшує кількість ділянок без скошування. Цього року така тенденція збережеться?
— Так, ця тенденція не просто зберігається — ми її розширюємо. Ідея ділянок без покосу — дозволяє зберегти біорізноманіття, створити середовища для комах і дрібних тварин, а також адаптувати місто до змін клімату.
Якщо говорити про цифри, у 2025 році в Києві була 91 така локація- — загальною площею понад 234 гектари. У 2026 році плануємо збільшити їх до 108 локацій — це вже близько 258 гектарів.
Крім того, розвиваємо напрям декоративних луків — це ділянки з багаторічними травами, які не потребують регулярного скошування і водночас виглядають естетично. Цього року такі луки квітнутимуть на 30 локаціях.
Також збільшуємо площі з декоративними багаторічними рослинами і злаковими травами — це ще один спосіб зменшити потребу в косінні і водночас зробити міський простір більш стійким і привабливим.
— Цього року депутати Київради затвердили Проєкт природоохоронних заходів на 2026 рік, і головний акцент там на водоймах. Про які водойми йдеться і яка робота буде проведена?
— Проблема в тому, що через навантаження на місто і кліматичні зміни наші озера поступово погіршують свій стан — вони замулюються, починають «цвісти», погіршується якість води.
Тому ми зараз переходимо до іншого підходу. Це не просто чистка, а так звана хімічно-біологічна ревіталізація. Тобто ми спочатку досліджуємо водойму, дивимось її стан, а вже потім підбираємо спеціальні препарати, які допомагають її відновити.
Якщо говорити про конкретику, то цього року в пріоритеті п’ять об’єктів. Це ставок на Троєщині на вулиці Данькевича — досить великий, понад 9 гектарів, озеро Сонячне — майже 15 гектарів, озеро Берізка, затока Десенка і Йорданське озеро на Оболоні.
І працюємо ми завжди поетапно: спочатку дослідження, потім саме відновлення і обов’язково подальший моніторинг, щоб розуміти, який результат це дає.
КИЯНИ НЕ ВТРАТЯТЬ ОЗЕРО СИНЄ — ДЛЯ ЙОГО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАЛУЧИЛИ НАУКОВЦІВ
— А що із Синім озером, вже не один рік його доля в центрі уваги громадськості?
— Це справді болюче питання. І важливо розуміти: проблема Синього озера не виникла за рік чи два — вона формувалася впродовж довгого періоду. Там цілий комплекс причин, які впливали на обміління.
На сьогодні ми бачимо певну стабілізацію. Води там небагато — місцями до 70 сантиметрів, але вже приблизно два роки рівень не падає. Тобто озеро не міліє далі, але, на жаль, і не відновлюється до того рівня, яким воно було раніше.
Зараз із цим об’єктом працюють фахівці КП «Плесо», Інституту гідробіології, Державного агентства водних ресурсів. Усе це супроводжується науковими дослідженнями.
Я не хотів би зараз забігати наперед щодо конкретних рішень, але головне, що кажуть науковці: ризику втратити озеро немає.
Інше питання — у якому саме стані і з яким рівнем води. Над цим зараз і працюємо.
— Очевидно, як і в попередні роки, офіційного відкриття пляжного сезону у Києві не буде — але ж КП «Плесо» готує пляжі?
— Так, офіційного відкриття цього року не буде — це рішення Ради оборони міста, і воно пов’язане з воєнним станом. Але ми розуміємо реальність: люди все одно будуть приходити до води, адже доступ до пляжів залишається відкритим. Тому місто не припиняє підготовку.
На ключових локаціях працюватимуть лайфгарди — їхнє завдання швидко реагувати і не допустити нещасних випадків. Буде забезпечено комфортне та санітарно безпечне перебування відпочиваючих на пляжах.
Окремо — догляд за водоймами: протягом літа розчищаємо акваторії від надмірної рослинності, щоб вода не застоювалась. І, звичайно, постійний санітарний контроль — перевіряємо воду, пісок, проводимо необхідну обробку територій. Також цього року буде проведена підсипка піску на пляжах, забезпеченого очистку берегової лінії.
Тобто ми не закликаємо до масового відпочинку, але робимо все, щоб ті, хто приходить до води, могли почуватися максимально безпечно.
Читайте також:
На Київ чекає ревіталізація та озеленення промислових зон: інтерв’ю з керівником екологічного департаменту столиці
Ірина ГЛАВАЦЬКА
