Під час прощання на Майдані Незалежності. Фото: Олексій Самсонов
Українці попрощались з політиком, який все життя боровся за незалежну Україну.
Біля Національної музичної академії зранку було дуже людно, чоловіки у військових строях, люди з оберемками квітів.Зібрались ті, хто співпрацював, дружив та спілкувався у різні роки зі Степаном Хмарою.
Попрощатись зі Степаном Хмарою прийшло багато людей разного віку.
За словами його дружини Роксолани, місце для прощання з легендарним дисидентом, депутатом кількох скликань та співавтором основоположних для української держави документів, було призначене в останній момент. Вона розповіла, що Степана Ільковича готові були відспівувати на Майдані. Але, зрештою, все вирішилось.
Військові прощаються з легендарним політиком.
У великій залі на екранах транслювали інтерв’ю зі Степаном Хмарою, це створювало ефект присутності політика. Його відповіді, дані у різний час, були дуже актуальними подіям в Україні сьогодні.
Труна з тілом дисидента у залі Національної музичної академії.
Степан Хмара був на великих екранах, де транслювались його інтерв’ю.
У Степана Хмари було стовідсоткове відчуття на неправду, він не міг з нею миритись, ані в суспільному вимірі, ані в парламенті. Так пояснив постійну готовність протистояти, якою запам’ятався Степан Ількович багатьом Павло Мовчан, голова ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Він особисто знав Хмару понад 35 років.
Військові несуть труну з тілом Степана Хмари до місця громадянської панахиди на Майдані Незалежності.
Присутня навколішках вшановували Степана Хмару.
Військові прощаються з політиком.
«Ми жили у країні суцільної фальші, яку успадкували певні формації й в сучасній Україні. І він повставав проти цього. У світі брехні радянської, путінської — нам не місце, вважав Хмара. Він відчував, як рентген все життя відчуття на фальш та неправду. І з цим він боровся», — зазначив у розмові з кореспонденткою «Вечірнього Києва» Мовчан.
Майдан — знакове місце для Степана Хмари, тут його затримали й засудили у 90-х, тут він підтримав голодування студентів, які в його присутності одразу відчули себе сильніше.
Анжеліка Рудницька, журналістка та телеведуча поділилась з «Вечірнім Києвом» спогадами про те, як саме Степан Хмара першим прийшов до учасників Революції на граніті, вдягнув білу пов’язку з написом «Голодую!».
Майдан Незалежності у Києві місце, де Степан Хмара провів чимало часу під час революцій та політичних протистоянь.
Національні та червоно-чорні прапори майоріли на прощанні зі Степаном Хмарою.
«Він був жорсткий і непримиренний. Ми казали йому, що черпаємо від нього енергію. А він відказував: «Ні, ні! Це я від вас її черпаю!», — згадала учасниця тих подій.
«Мене завжди вражав Хмара, бо він та ця когорта не втратила людяності та інтересу до життя, бажання боротися. Скільки їх мучили та ламали, але вони були міцні. Сьогодні важко усвідомлювати, що коли ці „стовпи“ йдуть, то наші спини мають бути на їхньому місці. І відчуваєш велику відповідальність. Адже ціле покоління борців і майже всі вже відійшли. Йдуть „останні з могікан“», — розповіла вона.
Почесна варта біля труни з тілом Героя України Степана Хмари.
Віктор Шишкін, перший генеральний прокурор України (1991-1993) та суддя Конституційного суду України (2006–2015) згадав, що остання розмова зі Степаном Хмарою у нього була за тиждень до смерті політика. Він усміхнувся і сказав: «Навіть по 50 грамів віскі випили»…
Шишкін розповів, що, попри непримиренне ставлення до комуністів, Хмара знаходив дипломатичні засоби, щоб «уламати» деяких з них, якщо це було потрібно для результативності голосувань.
Державні нагороди Степана Хмари.
Соратники та молодь вшанували пам’ять героя України.
«Я не міг нормально говорити з комуністами, а він, дисидент, який відсидів сім років, міг на них тиснути, агітувати. Навіть у парламентській курилці. І вони піддавалися! Якби не піддавалися, то як би ми проголосували за Декларацію про державний суверенітет, маючи 110 голосів, а треба було як мінімум 226! Він постійно говорив про міцний державний управлінський апарат, про суддівську структуру і ЗСУ. Всі свої зусилля він акумулював саме на воєнному аспекті», — зазначив Віктор Шишкін.
Хмара, за його словами, дуже переживав за хлопців на Авдіївському напрямку та під Бахмутом. І останні дні життя постійно за них молився.
Під час прощання зі Степаном Хмарою на Майдані Незалежності у Києві.
Степан Хмара робив революційні звинувачення на адресу Москви у часи, коли про незалежність України лише мріяли.
Вахтанг Кіпіані, дослідник історії української преси, розповів «Вечірньому Києву», що саме Хмара написав знамениту тепер статтю про етноцид, він зробив цю точну заяву про намагання радянської влади знищити українську ідентичність. Тоді, по суті, Хмара був одинаком.
Кіпіані нагадав, що саме Степан Ількович був ініціатором виходу з підпілля УГКЦ:
«Саме він! Церква з підпілля виходити не хотіла. Вони звикли за десятиліття, перебуваючи у певному режимі, робити певні відправи, когось хрестити, відспівувати й так далі. Але це все робилось по лісах та по хатах. А Хмара — і слава Богу, тут він був вже не один, створили певне середовище — Комітет захисту УГКЦ і вони провели безліч акцій, які були спрямовані на церкву, щоб вона стала потягом і тягла Україну на станцію „Незалежність“. Водночас це були креативні акції — голодівки та моління на Арбаті у Москві під час „перестройки“. І вони це робили зумисне не в Києві чи Франківську, а у Москві, де були закордонні кореспонденти. Хмара був ключовою фігурою у легалізації УГКЦ».
Під час прощання зі Степаном Ільковичем на Майдані Незалежності до присутніх звернулась журналістка та волонтерка патронатної служби полку Третьої штурмової бригади Тетяна Даниленко. Останні місяці життя Степана Хмари саме ці військові огорнули його теплом, піклуванням та любов’ю.
«Вся патронатна служба боролась за його життя. Хмару проводжаємо, як воїна та борця за українську державу», — заявила вона.
Відспівування Степана Хмари відбулось у храмі Святого Миколая на Аскольдовій могилі. Поховали борця за Україну на Байковому кладовищі.
Прощання з героєм України Степаном Хмарою на Майдані Незалежності тривало кілька годин.
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ
