Церква Миколи Притиска на Подолі. Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ»
Ідея повернути локації статус площі та назвати її на честь Тупталів — унікальної династії козацьких сотників, інтелектуалів та святих — виникла ще кілька років тому. Проте сьогодні ця ініціатива отримала новий поштовх.
Навколо церкви Миколи Притиска на Подолі є безіменний простір, який свого часу «розчинили» у вулиці Хорива. Дослідники та пам’яткоохоронці пропонують повернути цій локації статус площі та назвати її на честь славетної родини Тупталів — династії, що століттями творила історію Києва.
Про це повідомляє директор ДІАЗ «Стародавній Київ» Роман Маленков на сторінці заповідника у Facebook.
Повернення «невидимки»
Візуалізація площі біля Церкви Миколи Притиска. Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ»
«На майдані, коло церкви…» — ці рядки Павла Тичини якнайкраще описують місцевість біля Притисько-Микільського храму. На мапах чітко видно, що тут існує повноцінний майдан, який нині, на жаль, перетворився на хаотичний паркінг.
Ідею назвати цей простір площею Тупталів ще у 2021 році висунув дослідник Ігор Полуектов. Тоді ця ідея не знайшла належної підтримки у суспільстві, проте зараз ця ідея отримала нове дихання. Директор ДІАЗ «Стародавній Київ» Роман Маленков наголошує на важливості цієї ініціативи для вшанування пам’яті видатних діячів Подолу, тож наукові співробітники ДІАЗ вже підготували розлогу пояснювальну записку для обґрунтування цієї назви.
Хто такі Туптали і чому це важливо для Подолу?
Портрет Сави Туптала. Фото: Вікіпедія
План Подолу Андрія Меленського у 1812 році та кам’яниця Туптал. Фото: Вікіпедія
Для Києва родина Тупталів — це унікальний приклад поєднання козацької звитяги, духовності та високого інтелекту. Саме тут, на розі сучасних вулиць Хорива та Притисько-Микільської, свого часу розташовувалася їхня родова садиба.
Постать Сави Туптала — це жива історія українського XVII століття. Шляхтич за походженням і козак за покликанням, він пройшов шлях від рядового Макарівської сотні до київського сотника. Під його прижиттєвим портретом, що нині зберігається в Національному художньому музеї, закарбували промовисті рядки: «Благочестивий муж Туптало Сава — Запорозького війська честь і слава».
Його життя було сповнене випробувань: він брав участь майже в усіх походах Київського полку, пережив польський полон та виконував складні дипломатичні місії за дорученням Яна Собеського. Навіть у поважному віці — 85 років — Сава продовжував служити, збираючи «митне» за переправу через річку Ірпінь.
Проте в історію Києва він увійшов передусім як ревний християнин і щедрий ктитор. Родина Тупталів була серед головних меценатів тогочасного міста:
Спадщина для Подолу: саме свій двір і будинок на Подолі Сава переписав церкві Миколи Притиска, поряд з якою сьогодні й пропонують облаштувати площу.
Опіка над монастирями: він став патроном Кирилівського монастиря та збудував у Києві жіночу Йорданську обитель, де ігуменями по черзі служили три його доньки.
Підтримка освіти: родина Тупталів фінансово підтримувала Києво-Могилянську академію, інвестуючи в інтелектуальне майбутнє України.
Особливим символом роду був їхній герб: на червоному щиті зображено грецьку літеру «дельта» з православним хрестом. У гербі Сави також містилася літера «сигма», що підкреслювало індивідуальність кожного представника цієї славетної династії. Похований сотник-довгожитель у Кирилівському монастирі, де він упокоївся у 1703 році на 104-му році життя.
Також в історії нашого міста свій слід залишили і син Сави Туптала-Данило. Він був вихованцем Києво-Могилянської академії та за свідченням сучасників, мав у собі поєднання глибокої богословської мудрості, філософського мислення та блискучого літературного таланту.
Його головна праця — «Четьї Мінеї» (Житія святих) — стала справжнім культурним феноменом. Протягом століть це була чи не найпопулярніша книга в українських родинах: її читали і в селянських хатах, і в шляхетських маєтках. Це не просто релігійний текст, а грандіозна літературна енциклопедія, написана живою та образною мовою, що формувала світогляд багатьох поколінь людей.
Також відомо, що три доньки Сави присвятили себе духовному життю, а Параскева Туптало була впливовою ігуменею Йорданського монастиря, що руйнує стереотипи про пасивну роль жінок у тогочасному суспільстві.
Площа для людей, а не для автівок
Візуалізація площі Тупталів. Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ»
Окрім відновлення історичної справедливості, активісти пропонують і урбаністичні зміни. Половину майбутньої площі Тупталів хочуть зробити пішохідною.
«Нині цей простір існує не для людей, а для автівок. У Києві так мало пішохідних зон, а цей куточок заслуговує на те, щоб стати затишним культурним осередком історичного серця Подолу», — зазначають ініціатори.
За їхніми словами, навіть попри те, що історична кам’яниця родини не збереглася до наших часів, на її місці довгий час працювала церковнопарафіяльна школа. Тож найменування площі на честь Тупталів стане логічним продовженням просвітницької місії цієї династії у цій частині Подолу.
До теми: Заповідник «Стародавній Київ» — символ національної пам’яті: директор Роман Маленков про місію та плани.
Тетяна АСАДЧЕВА
