В Ірпені системно працюють над збереженням пам’яті про події російсько-української війни, загиблих захисників та цивільних жертв. До цього процесу залучають громаду, фахівців із меморіалізації, архітекторів, митців, урбаністів і дослідників.
Про підходи до меморіалізації міста в інтерв’ю виданню Tie2.lt розповіла художниця та керівниця сектору з питань меморіалізації Ірпінської міської ради Софія Мартинюк. За її словами, для Ірпеня важливо не перетворитися виключно на «місто-меморіал», а зберегти свою історичну ідентичність і водночас належно осмислити досвід окупації, оборони та втрат.
Одним із напрямів цієї роботи є документування подій війни. В Ірпені формують окремий архів бойового досвіду міста, збирають свідчення учасників подій лютого-березня 2022 року, документи, фотографії та інші матеріали. Окремо розвивається онлайн-платформа «Книга пам’яті», яка зберігає історії життя загиблих — їхні професії, родини, звички, мрії, цінності та справи.
«Саме в цьому сьогодні формується нова українська мова пам’яті – більш людяна, різноманітна і менш монументальна. Вона може існувати не лише у формі пам’ятника, а й у культурних подіях, освітньому проєкті, тематичних кавʼярнях чи книгарнях, публічних просторах. Такі практики не лише зберігають пам’ять, а й допомагають продовжувати справи полеглих, реалізовувати їхні мрії та говорити про них без надмірної героїзації й спрощення», — зазначила Софія Мартинюк.
У громаді також працюють безпосередньо з місцями пам’яті. Наразі реалізується проєкт «Ірпінь: Комеморація. Архітектура пам’яті». У його межах міждисциплінарні команди досліджують чотири різні локації: кладовище автомобілів, яке є матеріальним свідченням евакуації цивільних; Алею Героїв із портретами полеглих захисників; мережу із шести блокпостів, пов’язаних з обороною міста; та простір пам’яті про вбитих цивільних на набережній річки Ірпінь.
До лабораторії залучили чотирьох кураторок, які сформували міждисциплінарні команди з архітекторів, митців, урбаністів і дослідників. На відкритий конкурс надійшло 143 заявки, з яких відібрали 20 учасників. Результатом роботи мають стати архітектурні концепції та технічна документація для чотирьох місць пам’яті.
Водночас у межах проєкту планують напрацювати методологію, яку місто зможе надалі використовувати для осмислення трагічних подій, залучення громади та поєднання історичного, архітектурного, мистецького і соціального вимірів меморіалізації.
Більше читайте в інтервʼю ТУТ.
